Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 грудня 2021 року

у справі «MITSOPOULOS v. UKRAINE»

за заявою № 62006/09

Щодо неправомірності скасування судового рішення, яке набрало законної сили, у цивільній справі

Фабула справи: заявник скаржився, що перегляд і скасування рішення Оболонського районного суду від 22 січня 2007 року, яке набрало законної сили та підлягало виконанню, не ґрунтувалися на «особливих і непереборних обставинах» та не стосувалися «сумлінної спроби виправити судову помилку». Він також скаржився, що оскаржуване скасування призвело до незаконного позбавлення його майна. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Правове обґрунтування: відповідні загальні принципи наведені, серед багатьох інших джерел, в рішеннях у справах «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пункти 24 і 25 та 38 – 40, від 18 листопада 2004 року та «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine), заява № 6725/03, пункти 31 і 32, від 31 травня 2007 року).

У цій справі рішення Оболонського районного суду від 22 січня 2007 року, яке набрало законної сили і підлягало виконанню, та яким було визнано право власності заявника на спірне майно, переглянули та скасували у зв’язку з «нововиявленими обставинами». Це було зроблено в надзвичайному порядку за заявою, поданою стороною першого провадження М. на підставі відповідної процедури, передбаченої Цивільним процесуальним кодексом України 2004 року, що саме собою не є несумісним з вимогами справедливого судового розгляду (див., mutatis mutandis, згадане рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), пункт 28). Однак відповідна заява, подана в надзвичайному порядку, не містила вказівок, що рішення, яке в ній оскаржувалося, характеризувалося серйозною судовою помилкою або несправедливим відправленням правосуддя. До того ж ця заява ґрунтувалася на суперечливих аргументах: як стверджувалося, М. не знала про результат реконструкції будинку, хоча вона її замовила, і така реконструкція проводилася, коли будинок перебував у її власності. Хоча у своїх коментарях до згаданої заяви заявник конкретно вказав на це протиріччя та загалом на відсутність вагомих підстав для запитуваного перегляду, Оболонський районний суд просто підтримав доводи М., не навівши додаткового пояснення у зв’язку з цим.

Висновки: Суд доходить висновку, що перегляд і скасування рішення Оболонського районного суду від 22 січня 2007 року, яке набрало законної сили і підлягало виконанню, не ґрунтувалися на «особливих і непереборних обставинах», а тому суперечили принципу юридичної визначеності, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Крім того, у зв’язку зі скасуванням рішення суду заявника позбавили права власності на будинок, яке було відновлено остаточним рішенням від 27 квітня 2016 року, а також на господарчі та побутові будівлі і споруди без наведення прийнятного обґрунтування або надання якого-небудь відшкодування. Це поклало на нього надмірний тягар.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції); захист власності (ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, порушення права власності, підстави перегляду судових рішень