Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 січня 2022 року

у справі «VYELYEV v. UKRAINE»

за заявою № 57211/13

Щодо наслідків скасування касаційним судом судового рішення апеляційного суду, яке набрало законної сили

Фабула справи: заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, що, скасувавши постановлену на його користь апеляційним судом ухвалу від 07 вересня 2011 року, яка набрала законної сили та підлягала виконанню, Вищий адміністративний суд України порушив принцип юридичної визначеності і, як наслідок, позбавив його вищих за розміром пенсійних виплат, які він отримував після постановлення цієї остаточної ухвали.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує принцип верховенства права спільною спадщиною Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи і її нового вирішення. Відхід від цього принципу виправданий, лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ЄСПЛ 2003-X). Відповідне рішення може бути скасовано виключно, щоб виправити помилку, яка має дійсно суттєве значення для судової системи (див. рішення у справі «Щуров проти Росії» (Shchurov v. Russia), заява № 40713/04, пункт 21, від 29 березня 2011 року).

Суд зазначає, що ця справа стосується не перегляду у межах виключного провадження остаточного та обов’язкового для виконання рішення суду у порядку нагляду або за нововиявленими обставинами або внаслідок поновлення строку на звичайне апеляційне оскарження (див., серед інших джерел, рішення у справах «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пункти 34 – 38, від 02 листопада 2004 року; «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пункти 27 – 34, від 18 листопада 2004 року та «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункти 40 – 42, від 03 квітня 2008 року), а звичайного перегляду судом касаційної інстанції ухвали, постановленої апеляційним судом у порядку скороченого провадження.

Як було зазначено у тексті ухвали від 07 вересня 2011 року, стаття 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала, що ухвала, постановлена апеляційним судом у порядку скороченого провадження була остаточною і оскарженню не підлягала. Уряд також не заперечував остаточний характер ухвали, постановленої апеляційним судом у цій справі. Таким чином, на підставі статей 211 та 214 Кодексу адміністративного судочинства України, ВАСУ мав залишити без задоволення заяву відповідача про перегляд справи у касаційному порядку. Натомість суд відкрив касаційне провадження та розглянув справу, тим самим підірвавши принцип юридичної визначеності.

Уряд не навів жодного аргументу, що провадження у судах нижчих інстанцій характеризувалося суттєвим недоліком, який би виправдовував дії ВАСУ. Справді, ухвала на користь заявника була скасована на тій підставі, що суди нижчих інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. Суд повторює свій послідовний підхід у зв’язку з цим, зазначаючи, що за відсутності суттєвих недоліків у попередньому провадженні незгода з оцінкою, здійсненою судами нижчих інстанцій, не є особливою та непереборною обставиною, яка виправдовує скасування рішення суду, яке набрало законної сили та підлягало виконанню, і відновлення провадження за позовом заявника (див. рішення у справах «Довгучіц проти Росії» (Dovguchits v. Russia), заява № 2999/03, пункт 30, від 07 червня 2007 року; «Кот проти Росії» (Kot v. Russia), заява № 20887/03, пункт 29, від 18 січня 2007 року та «Лучкіна проти Росії» (Luchkina v. Russia), заява № 3548/04, пункт 21, від 10 квітня 2008 року).

Висновки: Суд вважає, що, скасувавши ухвалу апеляційного суду від 07 вересня 2011 року, яка набрала законної сили та підлягала виконанню, ВАСУ порушив принцип юридичної визначеності та право заявника на суд для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції. Отже, було порушено цю статтю.

Констатовані порушення: право на справедливий суду (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: принцип правовладдя, принцип “res judicata”, касаційне провадження, повноваження касаційного суду