Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 червня 2024 року

у справі «KOZYR AND OTHERS v. UKRAINE»

за заявами № 19204/19 та двох інших

Щодо неефективного розслідування факту смерті чи дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави

Фабула справи: заявники скаржилися на неефективне розслідування смерті або дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави. Вони прямо або по суті посилалися на пункт 1 статті 2 Конвенції.

Правове обґрунтування: на початку Суд зазначає, що ця справа має розглядатися з точки зору зобов'язання держави провести ефективне розслідування відповідно до процесуальної частини статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи, що стосуються ефективності розслідування, були узагальнені у рішенні Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey ([GC], № 24014/05, §§ 169-82, 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов'язання щодо проведення розслідування дотримання процесуальних вимог статті 2 оцінюється за кількома основними параметрами: адекватність слідчих заходів, оперативність розслідування, залучення сім'ї загиблої особи та незалежність розслідування. Ці елементи взаємопов'язані, і кожен з них, взятий окремо, не є самоціллю (там само, § 225).

Більше того, це зобов'язання стосується не результатів, які мають бути досягнуті, а засобів, які мають бути використані. Суд визнає, що не кожне розслідування обов'язково буде успішним або дійде висновку, що збігається з викладом подій заявником. Однак, в принципі, воно повинно бути здатним привести до встановлення фактів у справі і, якщо твердження виявляться правдивими, до виявлення і покарання винних (див. рішення у справі Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom, no. 46477/99, § 71, ECHR 2002-II).

У провідних справах «Качурка проти України» (№ 4737/06, 15 вересня 2011 року), «Животко проти України» (№ 42752/08, 17 жовтня 2013 року) та «Басюк проти України» (№ 51151/10, 5 листопада 2015 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, подібних до тих, що розглядаються у цій справі.

Висновки: Суд вважає, що розслідування було позначене різними недоліками, які підірвали здатність слідчих органів встановити обставини смерті найближчих родичів заявників або обставини нещасних випадків, що загрожували життю, без залучення представників держави, а також встановити, хто, якщо хтось, несе відповідальність. Конкретні недоліки зазначені в таблиці, що додається. Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що в цій справі розслідування не відповідало критеріям ефективності.

Констатовані порушення: право на життя (п. 1 ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: право на життя, захист права на життя, принципи ефективного розслідування