Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 лютого 2022 року

у справі «MARTYNENKO v. UKRAINE»[1]

за заявою № 40829/12

Щодо порушення презумпції невинуватості

Фабула справи: заявник скаржився за пунктами 1 і 2 статті 6 Конвенції на відсутність справедливого судового розгляду його справи безстороннім судом, оскільки він був визнаний винним у збуті наркотичних засобів, хоча прокурор по суті зняв це обвинувачення.

Правове обґрунтування: принцип in dubio pro reo (сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого) є конкретним проявом презумпції невинуватості (див. рішення у справі «Цалкізіс проти Греції (№ 2)» (Tsalkitzis v. Greece (no. 2)), заява № 72624/10, пункт 60, від 19 жовтня 2017 року.). Його буде порушено у випадку, коли тягар доведення перекладається зі сторони обвинувачення на сторону захисту (див., наприклад, рішення у справі «СА-Кепітал Ой» проти Фінляндії» (SA-Capital Oy v. Finland), заява № 5556/10, пункт 107, від 14 лютого 2019 року з подальшими посиланнями).

Висновки: у цій справі заявник був зобов’язаний довести свою невинуватість у зв’язку з обвинуваченням у збуті наркотичних засобів навіть після того, як прокурор чітко зазначив про відсутність достатніх доказів на його підтвердження та звернувся стосовно скасування обвинувального вироку заявника в цій частині. Такий підхід суперечив фундаментальним принципам кримінального права, зокрема принципу in dubio pro reo, і явно порушив презумпцію невинуватості за пунктом 2 статті 6 Конвенції.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 2 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, порушення засад кримінального провадження, право на захист