Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 лютого 2022 року

у справі «MARTYNENKO v. UKRAINE»

за заявою № 40829/12

Щодо порушення принципу безсторонності у кримінальному провадженні

Фабула справи: заявник скаржився за пунктами 1 і 2 статті 6 Конвенції на відсутність справедливого судового розгляду його справи безстороннім судом, оскільки він був визнаний винним у збуті наркотичних засобів, хоча прокурор по суті зняв це обвинувачення.

Правове обґрунтування: загальні відповідні принципи практики наведені, зокрема, в рішенні у справі «Моріс проти Франції» [ВП] (Morice v. France) [GC], заява № 29369/10, пункти 73 – 78, ЄСПЛ 2015).

Суд встановлював порушення принципу безсторонності, наприклад, у випадках, коли прокурор був відсутнім у всіх судових засіданнях у кримінальних справах заявників, але суди перейшли до дослідження доказів, у тому числі допиту обвинувачених і свідків, та визнали заявників винними. Суд дійшов висновку, що за таких обставин суди переплутали ролі прокурора та судді, і, таким чином, надали підстави для обґрунтованих сумнівів щодо їхньої безсторонності (див. рішення у справі «Михайлова проти України» (Mihaylova v. Ukraine), заява № 10644/08, пункти 59 – 60 та 64 – 67, від 06 березня 2018 року).

Висновки: ситуація у цій справі була ще серйознішою: національні суди продовжували розглядати обвинувачення заявника у збуті наркотичних засобів після того, як прокурор вирішив відмовитися від нього. Таким чином, заявник міг мати обґрунтовані сумніви щодо їхньої безсторонності.

Цього міркування достатньо для висновку Суду про встановлення порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, порушення засад кримінального провадження, упередженість суду