Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 вересня 2022 року

у справі «SERDYUKOV v. UKRAINE»

за заявою № 11623/13

Щодо незаконного тримання під вартою

Фабула справи: заявник скаржився, що тримання його під вартою з 05 до 06 квітня 2012 року було незадокументованим, протокол його затримання не було складено відповідно до національного законодавства, а подальше тримання його під вартою до санкціонування такого тримання судом було незаконним.

Правове обґрунтування: У цій справі Суд зазначає, що заявник навів детальний опис подій 05-06 квітня 2012 року як у національних судах, так і в цьому Суді. Зокрема, він зазначив, що після затримання на вулиці 05 квітня 2012 року його доставили до будівлі СБУ, де він провів одну ніч. Інший наведений заявником аргумент полягав у тому, що він здійснив телефонний дзвінок своїй цивільній дружині під час перебування у будівлі СБУ.

З наявних матеріалів не вбачається, що національні суди розглянули аргументи, які підтверджувалися задокументованими доказами, а саме: інформацією від СБУ та оператора мобільного зв’язку щодо присутності заявника у приміщенні СБУ 05 та 06 квітня 2012 року, а також телефонним дзвінком його цивільній дружині, здійсненим 05 квітня 2012 року з телефону, зареєстрованого в СБУ (див. пункт 18). У свою чергу, Уряд не навів пояснень щодо присутності заявника в приміщенні СБУ 05 квітня 2012 року, як той стверджував. Ні провадження в національних судах, ні наявні в Суді матеріали не свідчать, що заявник брав участь у будь-якому розслідуванні, крім розслідування контрабанди за обтяжуючих обставин, розпочатого стосовно нього того дня.

За відсутності аргументів про протилежне Суд не може не дійти висновку, що присутність заявника в будівлі СБУ 05 квітня 2012 року була пов’язана з кримінальним провадженням за фактом вчинення контрабанди за обтяжуючих обставин. З огляду на характер підозри, висунутої щодо заявника, було б нереально припустити, що він міг залишити будівлю СБУ за власним бажанням. Таким чином, Суд вважає встановленим, що заявник був позбавлений свободи 05 квітня 2012 року, як він стверджував.

З огляду на наведені міркування Суд доходить висновку, що тримання заявника під вартою з 05 до 06 квітня 2012 року було несумісним з вимогами пункту 1 статті 5 Конвенції.

Висновки: як вбачається з доводів сторін, у спірному протоколі затримання зазначено, що заявника затримали 06 квітня 2012 року о 16 год 00 хв у приміщенні СБУ. Не було взято до уваги, що заявник уже перебував під вартою протягом приблизно двадцяти чотирьох годин до складання цього протоколу. Насамперед цей факт вплинув на обрахунок встановлених законом сімдесяти двох годин, після спливу яких СБУ була зобов’язана звільнити заявника у випадку відсутності постанови суду про подальше тримання його під вартою (див. відповідне національне законодавство, зазначене у пункті 19). Як зазначалося, постанова суду була ухвалена лише 09 квітня 2012 року, тобто після закінчення встановленого законом максимального строку тримання під вартою. Тому тримання заявника під вартою у приміщенні СБУ протягом періоду, який розглядається, було незаконним

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п. 1 ст. 5 Конвенції).

Ключові слова: позбавлення свободи, незаконне ув'язнення, незаконне затримання