Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 вересня 2022 року

у справі «ROMANYUK v. UKRAINE»

за заявою № 77909/12

Щодо порушення пасивного виборчого права під час проведення парламентських виборів

Фабула справи: заявник скаржився на порушення пасивного виборчого права заявника за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції у двох аспектах: визнання недійсними результатів виборів 28 жовтня 2012 року в його окрузі та скасування його реєстрації на повторних парламентських виборах в окремих округах 15 грудня 2013 року у зв’язку з його тимчасовим виїздом до Італії. Заявник також скаржився, що постанова суду про тримання його під вартою в межах кримінального провадження, яке було порушено щодо нього в Україні 30 січня 2013 року і, яке призвело до його однотижневого тримання під вартою в Італії у березні 2013 року, суперечило пункту 1 статті 5 Конвенції.

Правове обґрунтування: стосовно першої скарги Суд вважає, що виключення всіх голосів, відданих у цілому виборчому окрузі, лише через те, що деяким спостерігачам було обмежено доступ до двадцяти семи (з 136) виборчих дільниць без будь-яких спроб встановити ступінь цього порушення та його вплив на загальні результати виборів у виборчому окрузі, суперечило статті 3 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справах «Ковач проти України» (Kovach v. Ukraine), заява № 39424/02, пункт 60, ЄСПЛ 2008 та «Хаджілі проти Азербайджану» (Hajili v. Azerbaijan), заява № 6984/06, пункти 49 – 58, від 10 січня 2012 року).

Висновки: стосовно другої скарги Суд бере до уваги такі обставини, які свідчать, що вимога про п’ятирічне проживання, як вона була сформульована у застосовному законодавстві на той момент, все ще могла вважатися такою, якій бракувало чіткості. ЦВК і суди тлумачили її по-різному. Крім того, для пояснення свого підходу судам довелося посилатися на низку положень законодавства, не пов’язаних з виборчим контекстом. Насамкінець, в нещодавніх внесених до виборчого законодавства змінах вважалося за необхідне включити додаткове положення, яке уточнювало вимогу про проживання. При цьому Суду не потрібно проводити детальний аналіз якості застосовного законодавства. Відсутності розгляду національними судами доречного аргументу заявника про особливості його особистої ситуації (а саме, що він не зміг повернутися в Україну, оскільки тримався під вартою в Італії та розглядалося питання про його видачу) достатньо для висновку Суду, що скасування реєстрації його кандидатури було свавільним і непропорційним.

Констатовані порушення: право на вільні вибори (ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенції).

Ключові слова: принципи виборчого права, захист виборчих прав, оскарження під час виборчого процесу