Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 вересня 2022 року

у справі «KADUSHKEVYCH v. UKRAINE»[1]

за заявою № 21702/14

Щодо відсутності у судовому рішенні обґрунтування підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Фабула справи: заявник скаржився, що його затримання як свідка та подальше тримання під вартою як підозрюваного були свавільними та необґрунтованими, і його не було звільнено з-під варти негайно після внесення застави. Він також скаржився, що у нього не було достатньо часу та можливостей для ознайомлення з матеріалами справи під час судового засідання щодо законності його затримання.

Правове обґрунтування: застосовні загальні принципи практики Суду щодо виправданості та обґрунтованості тримання особи під вартою нещодавно були узагальнені в рішенні у справі «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 110 – 115, від 17 вересня 2020 року).

Хоча ця скарга стосується обґрунтування однієї ухвали суду про тримання заявника під вартою, яке тривало п’ять днів, Суд повторює, що органами державної влади має бути переконливо обґрунтовано будь-який період тримання під вартою, яким би коротким він не був (див. рішення у справі «Бузаджи проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 87, від 05 липня 2016 року).

Висновки: Суд зазначає, що в ухвалі національного суду було наведено посилання на підстави тримання заявника під вартою, а саме те, що його підозрювали у вчиненні тяжкого злочину та існували ризики його переховування, перешкоджання слідству й впливу на свідків і потерпілого. У цій ухвалі були відсутні вказівки, що суд проводив аналіз наявності цих ризиків. Крім того, встановлюючи різні умови під час звільнення під заставу, національний суд не згадав нічого, що могло б запобігти заявнику перешкоджати слідству чи впливати на свідків і потерпілого. Насамкінець, посилаючись на тяжкість пред’явлених заявнику обвинувачень (шахрайство), національний суд не пояснив, чому цей елемент мав тлумачитися на користь тримання його під вартою.

З огляду на зазначене Суд доходить висновку, що, використовуючи стандартне формулювання, яке містить лише перелік підстав для тримання під вартою, без розгляду конкретних фактів у справі заявника, національний суд не навів «відповідних» і «достатніх» підстав для обґрунтування своєї ухвали про поміщення його під варту.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п. 3 ст. 5 Конвенції).

Ключові слова: процедура затримання, позбавлення свободи, незаконне затримання, обгрунтованість затримання