Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 вересня 2022 року

у справі «BABICH v. UKRAINE»

за заявою № 54014/13

Щодо незаконності тримання під вартою

Фабула справи: заявник скаржився на свавільне тримання його під вартою відповідно до постанови суду від 10 липня 2013 року, що становило порушення пункту 1 статті 5 Конвенції, та відсутності ефективної процедури, за допомогою якої заявник міг домогтися перегляду законності тримання його під вартою, усупереч пункту 4 статті 5 Конвенції.

Правове обґрунтування: застосовна практика узагальнена, наприклад, в рішеннях у справах «Ассанідзе проти Грузії» [ВП] (Assanidze v. Georgia) [GC], заява № 71503/01, пункт 171, ЄСПЛ 2004‑II), «Вінтерверп проти Нідерландів» (Winterwerp v. the Netherlands), рішення від 24 жовтня 1979 року, пункт 45, Серія А № 33), «Нештяк проти Словаччини» (Nešťák v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74, від 27 лютого 2007 року) та «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, пункти 27 і 28, від 14 жовтня 2010 року).

Висновки: у цій справі 10 липня 2013 року з огляду на тяжкість та характер відповідних злочинів Лисичанський суд ухвалив постанову про зміну застосованого до заявника запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Ні зауваження Уряду, ні наявні матеріали не свідчать, що Лисичанський суд здійснив належну оцінку фактів щодо необхідності застосування такого запобіжного заходу за цих обставин. Посилаючись на існування ризику переховування заявника, впливу на свідків або перешкоджання встановленню істини у справі, Лисичанський суд не навів жодних додаткових обґрунтувань для своєї постанови. Крім того, Лисичанський суд не пояснив, чи порушував заявник підписку про невиїзд під час досудового розслідування та судового розгляду, тобто у період з 05 жовтня 2012 року до 10 липня 2013 року.

У контексті викладеного Суд вважає, що постанова Лисичанського суду від 10 липня 2013 року не забезпечила заявнику належного захисту від свавілля, що є невід’ємним елементом законності тримання під вартою у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції. Таким чином, тримання заявника під вартою на підставі постанови від 10 липня 2013 року було порушенням цього положення.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п.п. 1 та 5 ст. 5 Конвенції).

Ключові слова: законність запобіжних заходів, право на перевірку законності затримання, позбавлення свободи