Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 вересня 2022 року

у справі «AVRAAMOVA v. UKRAINE»[2]

за заявою № 2718/12

Щодо незаконності тримання особи під вартою

Фабула справи: заявниця стверджувала, що тримання її під вартою з 26 серпня до 02 вересня 2011 року, яке ґрунтувалося на постанові Білогірського районного суду від 26 серпня 2011 року про продовження строку її затримання, не було законним або не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.

Правове обґрунтування: Суд уже встановлював, що продовження строку затримання відповідно до частини другої статті 165 КПК України може бути виправданим за певних обставин, коли суду потрібен час для встановлення особи та збору іншої інформації, вкрай необхідної для прийняття рішення про тримання такої особи під вартою під час досудового розслідування. Водночас Суд зазначав, що підстави для затримання особи мають бути вагомими (див. рішення у справі «Барило проти України» (Barilo v. Ukraine), заява № 9607/06, пункт 93, від 16 травня 2013 року).

Висновки: Суд зазначає, що коли заявниця постала перед судом 26 серпня 2011 року, вона ще не трималася під вартою, але строк її затримання було продовжено до восьми днів з посиланням на статтю 165-2 Кримінально-процесуального кодексу України, яка передбачає, що суд може продовжувати затримання особи на строк до десяти діб (п’ятнадцять діб за клопотанням підозрюваного або обвинуваченого) з метою розгляду всієї інформації, необхідної для прийняття виваженого рішення щодо тримання особи від вартою. У цій справі причинами для продовження строку затримання заявниці була необхідність встановити її особу та місце проживання й інші відповідні обставини. Суд зазначає, що наведені причини не підтверджують існування будь-яких ризиків чи обставин, які б обґрунтували необхідність тримання заявниці під вартою. Насправді рішення Білогірського районного суду не містило жодної оцінки її індивідуальних обставин чи ризиків, які виправдовували б її затримання.

Отже, Суд вважає, що з 26 серпня до 02 вересня 2011 року заявниця була затримана у порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п. 1 ст. 5 Конвенції).

Ключові слова: порядок застосування запобіжних заходів, неналежні умови тримання під вартою, позбавлення свободи