Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 вересня 2022 року

у справі «IGOR LUTSENKO v. UKRAINE»

за заявою № 6251/14

Щодо порушення права на свободу мирних зібрань

Фабула справи: заявник скаржився, що 20 квітня 2013 року його забрали з громадського зібрання із застосуванням фізичної сили, потім позбавили свободи на декілька годин та визнали винним у вчиненні адміністративного правопорушення, і це становило порушення його права на свободу мирних зібрань відповідно до статті 11 Конвенції.

Правове обґрунтування: відповідні загальні принципи наведені, наприклад, в рішенні у справі «Навальний проти Росії» [ВП] (Navalnyy v. Russia) [GC], заява № 29580/12 та 4 інші заяви, пункти 98 – 103, від 15 листопада 2018 року).

У цій справі не оскаржується, що як присутність заявника на будівельному майданчику, так і його затримання працівником міліції були безпосередньо пов’язані з його участю в акції протесту проти будівельних робіт у парку (див. для порівняння рішення у справі «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункти 224 – 228, від 18 червня 2019 року). Всупереч доводам Уряду, не стверджувалося, що заявник проявляв агресивну поведінку до того, як його затримав працівник міліції. Тому він перебував під захистом гарантій, передбачених статтею 11 Конвенції (див. рішення у справі «Кудревічюс та інші проти Литви» [ВП] (Kudrevičius and Others v. Lithuania) [GC], заява № 37553/05, пункт 94, ЄСПЛ 2015 з подальшими посиланнями). Такий висновок залишається релевантним навіть за відсутності попереднього дозволу на проведення акції протесту, враховуючи, що незаконна ситуація, така як організація демонстрації без отримання попереднього дозволу, якщо такий дозвіл вимагається згідно з національним законодавством, per se не виправдовує порушення свободи зібрання (див., наприклад, рішення у справі «Барсегян проти Вірменії» (Barseghyan v. Armenia), заява № 17804/09, пункт 52, від 21 вересня 2021 року).

Висновки: національні суди визнали заявника винним у вчиненні непокори законним вимогам працівника міліції, не проаналізувавши, чи дійсно працівник міліції висунув йому якусь вимогу до того, як із застосуванням сили посадив до автомобіля, і, якщо так, якою була ця вимога та чи можна було вважати її законною. Для Суду це є достатнім свідченням порушення права заявника на свободу зібрань за статтею 11 Конвенції.

Констатовані порушення: свобода зібрань та об'єднання (ст. 11 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу мирних зібрань, право на акції протесту, незаконні дії працівників правоохоронних органів