Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 жовтня 2022 року

у справі «DEMIDETSKIY v. UKRAINE»

за заявою № 50829/09

Щодо неефективного розслідування за заявою про жорстоке поводження працівників правоохоронних органів

Фабула справи: заявник скаржився за статтею 3 Конвенції, що він був підданий жорстокому поводженню працівників міліції та не було проведено ефективного розслідування у зв’язку з цим.

Правове обґрунтування: розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див., серед інших джерел, рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81 – 90 та 114 – 123, ЄСПЛ 2015), Суд зауважує, що на національному рівні заявник висунув правдоподібну скаргу на жорстоке поводження працівників міліції. Проте вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не свідчили про серйозні спроби встановити відповідні факти і, зокрема, встановити походження тілесних ушкоджень заявника.

В рішенні у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173 – 180, від 15 травня 2012 року) Суд встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цієї справи та його практику Суд вважає, що ця справа є ще одним таким прикладом непроведення оперативного та ретельного розслідування.

Висновки: Суд зауважує, що опис заявником обставин стверджуваного жорстокого поводження є детальним і переважно послідовним. Хоча деякі з його тверджень, зокрема, стосовно застосування до нього електричного струму та удушення одягненим на голову поліетиленовим пакетом або протигазом, не підтверджені медичними або іншими об’єктивними доказами, результати розслідування з огляду на неспроможність встановити походження тілесних ушкоджень заявника не можуть спростувати його ключове твердження, що тілесні ушкодження, зазначені у відповідних медичних документах, йому нанесли працівники міліції (див. пункт 2). Аргумент Уряду, що тілесні ушкодження заявник завдав собі самостійно, тобто він умисно вдарився головою об стіну, не може бути прийнятий, оскільки Уряд не навів пояснень, як це могло призвести до утворення тілесних ушкоджень на різних частинах його тіла та кінцівках. Суд також не може погодитися з аргументом Уряду, що кайданки були застосовані до заявника законно, у зв’язку з відсутню відповідних деталей чи посилання на відповідний документ. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції, Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявником.

Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявник був підданий жорстокому поводженню, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.

Констатовані порушення: заборона катування у матеріальному та процесуальному аспектах (ст 3 Конвенції).

Ключові слова: принцип заборони катування, заборонені методи розслідування, нелюдське поводження