Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 31 серпня 2023 року

у справі «БОРИСОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявою № 2371/11

Щодо оцінки ЄСПЛ завданої заявнику матеріальної шкоди на засадах справедливості

Фабула справи: справа насамперед стосується скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо знесення нерухомого майна заявника на підставі судового рішення, яке набрало законної сили і згодом було скасоване як незаконне. Вона також стосується пункту 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості відповідного цивільного провадження.

У рішенні, ухваленому 04 березня 2021 року (далі – основне рішення), Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з непропорційним характером втручання, оскільки заявнику не було надано жодного відшкодування за помилкове знесення його майна. Суд також встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільного провадження (див. рішення у справі «Борисов проти України» [Комітет] (Borisov v. Ukraine) [Committee], заява № 2371/11, пункти 49 – 51 та 58 – 59, від 04 березня 2021 року).

Відповідно до статті 41 Конвенції заявник вимагав 2 588 700 українських гривень (далі – грн)[1] в якості відшкодування матеріальної шкоди у розмірі ринкової вартості втраченого ним нерухомого майна та 7 731 200 грн[2] втраченого доходу. Заявник також вимагав відшкодування моральної шкоди, а також компенсацію судових та інших витрат (там само, пункти 61 і 65). Його вимоги були частково задоволені в частині стосовно моральної шкоди й судових та інших витрат (там само, пункти 64 і 67 і пункт 6 резолютивної частини).

Правове обґрунтування: стосовно аргументу Уряду про наявність у заявника можливості вимагати відшкодування у національних судах Суд повторює, що, як правило, вимога вичерпання національних засобів юридичного захисту, у тому числі можливість відновлення провадження, не застосовується до вимог про справедливу сатисфакцію, поданих до нього за статтею 41 Конвенції (див. рішення у справі «С.Л. та Дж.Л проти Хорватії» (справедлива сатисфакція) (S.L. and J.L. v. Croatia) (just satisfaction), заява № 13712/11, пункт 15, від 06 жовтня 2016 року).

Суд також зазначає, що, оскільки магазин було знесено, неможливо підрахувати точну суму матеріальної шкоди. При цьому Уряд не оскаржив висновки експерта, який підготував подану заявником довідку, а також не надав власної експертної оцінки (там само, пункти 19 – 20). Таким чином, у Суду немає підстав ставити під сумнів ринкову вартість майна, оцінену у 86 974 євро в липні 2019 року (див. для порівняння рішення у справі «Дачія С.Р.Л. проти Молдови» (справедлива сатисфакція) (Dacia S.R.L. v. Moldova) (just satisfaction), заява № 3052/04, пункт 44, від 24 лютого 2009 року). Припускаючи, що ринкова вартість цього майна могла змінитися з тієї дати, Суд зауважує, що ані заявник, ані Уряд не надали оновленої оцінки.

Насамкінець стосовно суми, яка вимагалася в якості компенсації втраченого доходу, Суд зазначає, що існує певний ступінь спекуляції у наданому заявником розрахунку. До того ж заявник не подав достатніх задокументованих доказів своєї оцінки втраченого доходу у розмірі 7 731 200 грн.

Висновки: оцінка матеріальної шкоди повинна здійснюватися на засадах справедливості. Суд вважає за розумне присудити заявнику 90 000 євро в якості відшкодування матеріальної шкоди (див. відповідні принципи практики щодо дискреційних повноважень Суду у подібних питаннях в рішенні у справі «Курич та інші проти Словенії» (справедлива сатисфакція) [ВП] (Kurić and Others v. Slovenia) (just satisfaction) [GC], заява № 26828/06, пункт 82, ЄСПЛ 2014).

Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Констатовані порушення: справедлива сатисфакція (ст. 41 Конвенції).

Ключові слова: підстави відшкодування шкоди, стягнення збитків, порушення права власності