Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 19 жовтня 2023 року

у справі «ТЕРЕЩЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявою № 35481/20

Щодо необгрунтування судами підстав для встановлення обмежень на періодичність побачень батька з його дитиною

Фабула справи: заявник скаржився на порушення статей 6, 8 і 13 Конвенції у зв'язку із встановленням національними судами графіку, який не забезпечував достатнє спілкування для заявника, щоб мати можливість підтримувати та розвивати стосунки зі своєю донькою, яка народилася у 2016 році та проживає зі своєю матір’ю (Б.) окремо від заявника.

Правове обґрунтування: відповідні загальні принципи за статтею 8 Конвенції, які вимагають від національних органів влади встановлювати справедливий баланс між інтересами дитини та інтересами батьків і надавати особливого значення найкращим інтересам дитини під час вирішення спорів між батьками щодо доступу до дітей, узагальнені, серед інших джерел, в рішеннях у справах «Сахін проти Німеччини» [ВП] (Sahin v. Germany) [GC], заява № 30943/96, пункт 66, ЄСПЛ 2003‑VIII) і «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» [ВП] (Strand Lobben and Others v. Norway) [GC], заява № 37283/13, пункти 202 – 207, від 10 вересня 2019 року).

Суд уже встановлював порушення статті 8 Конвенції у справах, коли обмеження щодо періодичності та інших аспектів побачень заявників з їхніми дітьми були встановлені без належної оцінки всіх відповідних аспектів справи та відповідних інтересів (див., наприклад, рішення у справі «Чінта проти Румунії» (Cînța v. Romania), заява № 3891/19, пункти 45 – 58, від 18 лютого 2020 року).

Ця справа стосується подібного питання. Національні суди обмежили побачення заявника з донькою чотирма днями на місяць, не навівши конкретних причин або вказівок, що це відповідало б інтересам дитини.

Хоча апеляційний суд зазначив, що присутність матері під час спілкування із заявником була у найкращих інтересах дитини, він не пояснив, як з цього могло випливати, що періодичність побачень заявника з дитиною мала бути зменшена. Рішення суду першої інстанції та Верховного Суду взагалі не містять оцінки, як зменшення періодичності побачень могло відповідати найкращим інтересам дитини. Також суди не вказали підстав, наведених у статті 19 Сімейного кодексу України, які б дозволяли їм відійти від думки органу опіки та піклування.

Можна вважати, що суди значною мірою посилалися на психологічний висновок, наданий матір’ю дитини, згідно з яким у дитини були «напружені, емоційно-травмуючі та недовірливі стосунки» із заявником і вона зазнавала «психологічного тиску» з його боку. Однак суди не розглянули фактичне підґрунтя для таких висновків психолога, а у самому висновку не згадувалося жодних конкретних випадків. Надані Суду матеріали не містять вказівок, що заявник коли-небудь жорстоко поводився з дитиною чи травмував її або що особиста зустріч із ним становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. З огляду на висновок органу опіки та піклування у цій справі та висновок суду першої інстанції, що Б. перешкоджала спілкуванню заявника з дитиною, не можна виключити, що ставлення дитини до нього було пов’язано з напруженими стосунками між заявником і Б. У будь-якому випадку висновки психолога як такі не свідчили, що побачення мали відбуватися з меншою періодичністю, ніж просив заявник і рекомендував орган опіки та піклування, – у середньому вісім днів на місяць, на що мати дитини погодилася.

Крім того, суди не розглянули, чи можна було розв’язати стверджувану проблему у стосунках між заявником і його донькою за допомогою інших заходів, які б реалізували на практиці гарантії взаємного спілкування батьків і дитини (див. згадане рішення у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway).

Висновки: у цій справі процес ухвалення рішення не відповідав застосовним вимогам статті 8 Конвенції, оскільки національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для виправдання встановлення обмежень на періодичність побачень заявника з його донькою. Отже, не було встановлено, що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини, а інтерес заявника у частіших побаченнях зі своєю дитиною не був належним чином врахований.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист прав дитини, порушення прав батьків, особисті немайнові права батьків, право на побачення з дитиною