Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 30 листопада 2023 року
у справі «ПУЛЬНЄВ ТА ГВАЛІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ»[1]
за заявою № 67158/13
Щодо неефективного розслідування за скаргою про жорстоке поводження з боку працівників правоохоронних органів під час затримання
Фабула справи: перший заявник скаржився за статтями 3 і 5 Конвенції на жорстоке поводження та незаконне затримання. Друга заявниця скаржилася за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та статтею 13 Конвенції на вилучення автомобіля та інших речей.
Правове обґрунтування: застосовні загальні принципи наведені в рішеннях у справах «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), від 28 жовтня 1998 року, пункт 102, Збірник рішень Європейського суду з прав людини 1998-VIII) та «Ель-Масрі проти Колишньої Югославської Республіки Македонія» [ВП] (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia) [GC], заява № 39630/09, пункт 182, ЄСПЛ 2012).
Застосовні загальні принципи наведені в рішенні у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункт 83, ЄСПЛ 2015).
Висновки: Суд зауважує, що Уряд не навів пояснень щодо походження тілесних ушкоджень, зазначених у медичному освідуванні від 07 квітня 2012 року, характер яких збігається з обставинами, описаними першим заявником, зокрема, під час його перебування під контролем працівників міліції.
Суд вважає, що тілесні ушкодження першого заявника становили небезпідставні скаргу на жорстоке поводження з ним працівників міліції. Незважаючи на вжиті слідчі заходи, не можна сказати, що розслідування було ретельним; наприклад, не була проведена судово-медична експертиза, попри чіткі вказівки судів. Крім того, прокурори не пояснили походження тілесних ушкоджень першого заявника. Без жодних пояснень вони також не взяли до уваги показання М., незалежного свідка, який був на автозаправній станції. Слід зазначити, що національні суди неодноразово скасовували постанови прокурорів про закриття кримінальної справи. Отже, скарги першого заявника на жорстоке поводження не були належним чином розслідувані.
Констатовані порушення: заборона катування у матеріальному та процесуальному аспектах (ст. 3 Конвенції) стосовно першого заявника.
Ключові слова: право на свободу, законність арешту, фіксування застосування запобіжних заходів, принцип заборони катування
