Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 листопада 2023 року

у справі «ПУЛЬНЄВ ТА ГВАЛІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявою № 67158/13

Щодо незаконності тримання під вартою

Фабула справи: перший заявник скаржився за статтями 3 і 5 Конвенції на жорстоке поводження та незаконне затримання. Друга заявниця скаржилася за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та статтею 13 Конвенції на вилучення автомобіля та інших речей.

Правове обґрунтування: загальні принципи наведені в рішеннях у справах «Гузарді проти Італії» (Guzzardi v. Italy), від 06 листопада 1980 року, пункт 92, Серія A № 39) і «Ван Дроогенбрук проти Бельгії» (Van Droogenbroeck v. Belgium), від 24 червня 1982 року, пункт 38, Серія A № 50).

Висновки: сторонами не оскаржувалося, що близько 08 год 00 хв 05 квітня 2012 року перший заявник увійшов до УМВС України у Херсонській області. Навіть якби він справді зробив це на прохання шести працівників міліції (див. пункт 8), не слід вважати, що він зробив це за власним бажанням. Ні Уряд, ні прокурори не надали доказів, що заявник справді пішов з відділу міліції, і не довели, що він міг залишити приміщення за власним бажанням (див. рішення у справі «Крянге проти Румунії» [ВП] (Creangă v. Romania) [GC], заява № 29226/03, пункт 99, від 23 лютого 2012 року). Крім того, не було надано жодних доказів, які б поставили під сумнів виклад подій заявника про його подальше перевезення у службовому автомобілі до Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області, де його прибуття було задокументовано о 04 год 00 хв 07 квітня 2012 року. Матеріали справи не містять задокументованих доказів перебування першого заявника в УМВС України в Херсонській області та його перевезення до Волинської області.

Отже, було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п. 1 ст. 5 Конвенції) стосовно першого заявника у зв’язку з незадокументованим триманням його під вартою в УМВС України в Херсонській області та перевезенням до Волинської області.

Ключові слова: право на свободу, законність арешту, фіксування застосування запобіжних заходів