Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 квітня 2024 року

у справі «СОТО ТРЕВІНО ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявою № 12498/21

Щодо надмірної тривалості провадження про повернення дитини до держави її постійного проживання

Фабула справи: надмірної тривалості провадження, у межах якого заявник намагався повернути свою доньку, народжену у січні 2018 року, з України, де вона проживала зі своєю матір’ю з червня 2018 року без згоди заявника, до Мексики, країни постійного проживання дитини, відповідно до Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі – Гаазька конвенція), і стверджуваного невиконання органами державної влади України ухвали національного суду щодо графіка спілкування з дитиною під час розгляду справи. Заявник скаржився на порушення статті 8 Конвенції.

Правове обґрунтування: загальні принципи щодо вимоги термінового розгляду справ за Гаазькою конвенцією, коли плин часу може мати непоправні наслідки для стосунків між дитиною та тим із батьків, хто з нею не проживає, були наведені, серед інших джерел, в рішенні у справі «Віленчик проти України» (Vilenchik v. Ukraine), заява № 21267/14, пункт 53, від 03 жовтня 2017 року).

Висновки: Суд зазначає, що провадження на національному рівні щодо повернення на той момент однорічної дитини заявника тривало понад два роки та десять місяців, що значно перевищило шеститижневий строк, встановлений статтею 11 Гаазької конвенції, і супроводжувалося затримками, відповідальність за які, головним чином, несли органи державної влади.

Зокрема, головному територіальному управлінню юстиції у Запорізькій області знадобилося приблизно шість місяців, щоб ініціювати провадження в національному суді після подання заяви заявником, а подальша затримка у понад рік була здебільшого спричинена повторним розглядом справи судами вищих інстанцій. Хоча заявник справді міг частково вплинути на загальну тривалість провадження, його дії не призвели до значних затримок.

Отже, Суд вважає, що було порушено статтю 8 Конвенції, оскільки органи державної влади не розглянули справу оперативно, як вимагається щодо цього виду спорів.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) у зв’язку з тривалістю провадження за Гаазькою конвенцією на національному рівні.

Ключові слова: порушення прав батьків, право на повагу до приватного життя, визначення місця проживання дитини