Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 травня 2024 року

у справі «МИЦИК ТА КРАВЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявою № 51984/17

Щодо неефективного розслідування факту жорстокого поводженняями з адвокатами під час обшуку вдома у їхнього клієнта

Фабула справи: заявники, які є практикуючими адвокатами, скаржилися за статтею 3 Конвенції, що працівники правоохоронних органів піддали їх жорстокому поводженню, коли вони намагалися бути присутніми під час обшуку вдома у свого клієнта, а ефективного розслідування у зв’язку з цим поведено не було. Вони також скаржилися, що цей випадок призвів до порушення статті 8 Конвенції.

Правове обґрунтування: загальноприйнятим принципом практики Суду є те, що якщо фізична особа висуває небезпідставну скаргу на піддання її поводженню, яке порушує статтю 3 Конвенції, під час перебування під контролем працівників поліції або інших подібних представників держави, це положення за своєю суттю вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Таке розслідування має бути здатним призвести до встановлення та покарання винних осіб, а також відповідати вимогам оперативності, ретельності, незалежності та громадського контролю (див., наприклад, рішення у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» [ВП] (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia) [GC], заява № 39630/09, пункти 182 – 185, ЄСПЛ 2012).

Повертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що твердження заявників про жорстоке поводження на національному рівні було підтверджено судово-медичними доказами щонайменше стосовно походження та часу отримання ними тілесних ушкоджень. Отже, їхня скарга була небезпідставною для цілей виникнення у держави процесуального обов’язку провести ефективне розслідування цього питання на національному рівні.

Суд нагадує, що твердження про жорстоке поводження мають підтримуватися відповідними доказами. Для оцінки цих доказів Суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», але додає, що така доведеність може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій факту (див. рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, пункт 161, Серія A № 25 і «Гефген проти Німеччини» [ВП] (Gäfgen v. Germany) [GC], заява № 22978/05, пункт 92, ЄСПЛ 2010).

Оскільки Суд встановив, що твердження заявників були такими, які зобов’язували органи державної влади розпочати офіційне розслідування, то беручи до уваги доводи сторін та всі наявні у його розпорядженні матеріали, він вважає, що наявні у нього докази не дають йому можливості встановити поза розумним сумнівом, що заявники зазнали поводження, яке, як стверджувалося, суперечить статті 3 Конвенції (див. рішення у справі «Сладкова проти Чеської Республіки» (Sládková v. the Czech Republic), заява № 15741/15, пункт 88, від 10 листопада 2022 року).

Проте Суд наголошує, що відсутність такої можливості щонайменше частково є наслідком непроведення національними органами влади ефективного розслідування у відповідний час.

Висновки: наведені далі безперечні недоліки та затримки вказують, що проведене розслідування не відповідало необхідному стандарту ефективності. Зокрема, Суд зазначає, що хоча безпосередня причетність працівників СБУ до випадку із заявниками була беззаперечною, а наявний відеозапис вказував на можливі насильницькі наміри осіб, які, як вбачається, були її працівниками, СБУ відмовилася як співпрацювати з прокуратурою, так і провести будь-яке власне розслідування цього питання. За таких обставин розслідування навряд чи призвело б до точного встановлення фактів або встановлення та за потреби покарання винних осіб.

Крім того, Суд зауважує, що розслідування перебувало в глухому куті щонайменше чотири роки, і жодна слідча дія не була проведена в період із серпня 2015 року до серпня 2019 року. Також відсутня інформація, що будь-які такі дії проводилися після цього періоду. На сьогодні – тобто через понад сім років після порушення кримінальної справи – розслідування не дійшло жодних переконливих висновків. Така непомірно довга затримка, пояснення якій надано не було, сама собою несумісна з обов’язками держави за статтею 3 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона катування у процесуальному аспекті (ст. 3 Конвенції); заборона катування у матеріальному аспекті (ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: принцип ефективного розслідування, порушення прав адвокатів, принцип заборони катування