Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 червня 2020 року

у справі «PETRO CARBO CHEM S.E. c. ROUMANIE»

за заявою № 21768/12

Щодо обмеження свободи вираження поглядів міноритарного акціонера у зв'язку з критикою управління СЕО компанією в рамках медіаконфлікту

Фабула справи: компанія-заявник, міноритарний акціонер румунської компанії Oltchim S.A. Râmnicu Vâlcea ("Oltchim") [що була найбільшим хімічним заводом у Румунії],скаржилась на рішення цивільного суду, яким було зобов’язано компанію-заявника сплатити символічну компенсацію головному виконавчому директору (СЕО) компанії «Oltchim» за критику управління СЕО компанією в рамках медіаконфлікту.

Правове обґрунтування: висновки цивільного суду проти компанії-заявника щодо заподіяння шкоди честі та репутації СЕО становили втручання у право на здійснення цією компанією свободи вираження поглядів. Таке втручання було передбачене законом та спрямоване на захист репутації СЕО.

ЄСПЛ далі зазначив, що румунські суди не розглянули, чи твердження компанії-заявника сприяли обговоренню питань, що становлять суспільний інтерес, та належно не оцінили, чи брав СЕО активну участь в обговоренні, чи були його твердження точними і в якій формі були вчинені. До того ж більша частина цієї інформації стосувалася фінансових питань, що могли вплинути на активи компанії-заявника. Крім цього, дійсний намір компанії-заявника полягав у тому, щоб обговорити питання управління компанією, акціями якої володіла, а не ставити під загрозу комерційний успіх та життєздатність компанії для її акціонерів та працівників, і в більш широкому сенсі – для добробуту економіки. Тому, як вбачається, коментарі компанії-заявника були мотивовані бажанням здійснювати активний контроль над компанією задля вдосконалення управління нею та сприяння створенню довгострокових планів.

Що стосується форми, в якій ці оскаржувані твердження були здійснені, коментарі компанії-заявника були відтворені та поширені як у статтях ЗМІ, так і під час конференції, організованої цією ж компанією. Використані слова жодним чином не розкривали деталей приватного життя СЕО, не містили жодних образливих висловів чи тверджень, що не мали під собою жодного фактичного підґрунтя; твердження головним чином стосувалися того, яким чином СЕО керував діяльністю «Oltchim».

Хоча покарання мало чисто символічний характер і жодним чином фінансово не вплинуло на компанію-заявника, Суд дійшов висновку, що воно могло вплинути стримувальним чином.

Висновки: національні суди належним чином не збалансували необхідності захисту репутації СЕО із необхідністю забезпечення дотримання норм Конвенції, за якими задля виправдання обмежень свободи вираження поглядів у рамках питань, що становлять суспільний інтерес і стосуються великої компанії, мають бути достатньо вагомі підстави. ЄСПЛ підкреслив, що балансування конкуруючих інтересів національними судами недостатньо ґрунтувалось на критеріях, визначених усталеною практикою Суду. Крім того, суди не дотримали справедливого балансу між необхідністю захисту репутації СЕО та необхідністю захисту свободи вираження поглядів компанії-заявника.

Констатовані порушення: право на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) у зв’язку з незабезпеченням справедливого балансу між необхідністю захисту репутації СЕО та необхідністю захисту права компанії-заявника на свободу вираження поглядів.

Ключові слова: межі критики керівника, дифамаційні спори, захист репутації