Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 червня 2020 року

у справі «CIMPERŠEK v. SLOVENIA»[1]

за заявою № 58512/16

Щодо неправомірності відмови у присвоєнні звання судового експерта особі, яка успішно пройшов тестування, на підставі її блогу та скарг з критикою органів державної влади

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник скаржився на відсутність усного судового розгляду в його справі; крім цього, він вважав, що на порушення статті 10 Конвенції його було покарано за висловлення критичної думки у своєму блозі та скарг на роботу міністерства.

У 2013 році заявник, який мав ступінь магістра у сфері будівництва, подав заяву про присвоєння йому статусу судового експерта з оцінки наслідків стихійного чи іншого лиха. Заявник пройшов тестування й очікував на складення присяги у 2014 році, проте Міністр юстиції відмовив у задоволенні його заяви у зв’язку з тим, що він не мав особистих якостей, якими має володіти експерт відповідно до закону про суд. Міністр дійшов висновку, що коментарі в блозі заявника, які стосувалися політичних та соціальних питань, та його електронні листи, адресовані Міністерству та іншим кандидатам, що стосувалися затримок у процедурі складення присяги, були образливими / агресивними і несумісними з роботою судового експерта. Заявник оскаржив це рішення до судів, вказуючи на порушення свого права на свободу вираження поглядів. Він також стверджував, що оцінка його особистих якостей не може обмежуватись його електронним листуванням та блогом, і вимагав, щоб суд заслухав показання свідків щодо його моральних якостей і врахував той факт, що за блогом заявника слідкували лише його друзі. У 2015 році адміністративний суд відхилив позов заявника та підтримав висновки Міністра про його невідповідність статусу судового експерта. Суд також відхилив клопотання заявника про проведення слухання, головним чином пославшись на закон про адміністративні спори, згідно з яким нові факти та докази не є релевантними для рішення. Верховний суд відхилив касаційну скаргу, а Конституційний суд у 2016 році вирішив не приймати конституційну скаргу заявника до розгляду.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ встановив, що заявникові була заподіяна шкода втручанням у його права, захищені Конвенцією. Враховуючи той факт, що до того, як Міністр відхилив його заяву, заявник успішно пройшов тестування / екзамен для набуття статусу судового експерта і був запрошений на складення присяги, і той факт, що Міністр обґрунтував своє рішення виключно змістом блогу заявника та його електронної пошти, ЄСПЛ дійшов висновку, що оскаржуване рішення, головним чином, стосувалося реалізації права на свободу вираження поглядів, а не доступу до публічної служби.

Висновки: розглядаючи питання про те, чи мало місце будь-яке обґрунтування для втручання, передбачене Конвенцією, ЄСПЛ підкреслив, що Міністр не навів жодної конкретної публікації блогу або отриманого листа чи особливої мови / лексики, використовуваної заявником у цих публікаціях, які він визнав образливими / агресивними. Відсутність такого обґрунтування була особливо помітною з огляду на те, що Міністр попередньо не вбачав перешкод для отримання заявником статусу судового експерта. Міністр також вирішив, що відхилення заяви заявника не обмежувало його права на свободу вираження поглядів.

ЄСПЛ не може погодитися з аргументом Уряду, що рішення Міністра було необхідним для збереження моральних принципів та репутації судових експертів: жодних конкретних підстав у рішенні Міністра чи в рішенні Адміністративного суду щодо того, як реалізація заявником права на свободу вираження поглядів була образливою та несумісною з роботою судового експерта, не було. Ані Міністр, ані Адміністративний суд не оцінили, чи було дотримано справедливого балансу конкуруючих інтересів, і тим самим ЄСПЛ був позбавлений можливості реалізувати контроль за тим, чи дотримуються органи влади встановлених прецедентною практикою Суду стандартів при збалансуванні таких інтересів.

Цього достатньо для висновку про те, що втручання у свободу заявника на вираження поглядів не було «необхідним у демократичному суспільстві», тому мало місце порушення статті 10 Конвенції.

Констатовані порушення: право на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: право на вільне вираження поглядів, право на публічну службу, наслідки критики органів державної влади