Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 червня 2020 року

у справі «CIMPERŠEK v. SLOVENIA»

за заявою № 58512/16

Щодо відсутності усного слухання під час розгляду справи в адміністративному суді

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник скаржився на відсутність усного судового розгляду в його справі; крім цього, він вважав, що на порушення статті 10 Конвенції його було покарано за висловлення критичної думки у своєму блозі та скарг на роботу міністерства.

У 2013 році заявник, який мав ступінь магістра у сфері будівництва, подав заяву про присвоєння йому статусу судового експерта з оцінки наслідків стихійного чи іншого лиха. Заявник пройшов тестування й очікував на складення присяги у 2014 році, проте Міністр юстиції відмовив у задоволенні його заяви у зв’язку з тим, що він не мав особистих якостей, якими має володіти експерт відповідно до закону про суд. Міністр дійшов висновку, що коментарі в блозі заявника, які стосувалися політичних та соціальних питань, та його електронні листи, адресовані Міністерству та іншим кандидатам, що стосувалися затримок у процедурі складення присяги, були образливими / агресивними і несумісними з роботою судового експерта. Заявник оскаржив це рішення до судів, вказуючи на порушення свого права на свободу вираження поглядів. Він також стверджував, що оцінка його особистих якостей не може обмежуватись його електронним листуванням та блогом, і вимагав, щоб суд заслухав показання свідків щодо його моральних якостей і врахував той факт, що за блогом заявника слідкували лише його друзі. У 2015 році адміністративний суд відхилив позов заявника та підтримав висновки Міністра про його невідповідність статусу судового експерта. Суд також відхилив клопотання заявника про проведення слухання, головним чином пославшись на закон про адміністративні спори, згідно з яким нові факти та докази не є релевантними для рішення. Верховний суд відхилив касаційну скаргу, а Конституційний суд у 2016 році вирішив не приймати конституційну скаргу заявника до розгляду.

Правове обґрунтування: у правовій системі Словенії не передбачено права на набуття статусу судового експерта, заявник мав право на законну процедуру розгляду його заяви про надання такого статусу, а також мав право на оскарження рішення Міністра до судових органів. Більше того, у випадку набуття ним такого статусу, заявник мав би здатність виконувати публічну оплачувану функцію.

Висновки: ЄСПЛ встановив, що лише суд першої інстанції – адміністративний суд – наділений повною юрисдикцією для розгляду відповідних норм права і фактів. Проте єдиним доказом, на який посилався суд, було рішення Міністра, і суд відхилив клопотання заявника про проведення слухання. Таке клопотання було подане у зв’язку з тим, що заявник бажав надати фактичну інформацію про його характер, яка стосується його як кандидата на посаду судового експерта, за допомогою показань свідків. Заявник також оскаржував причинний зв’язок між дописами в блозі та якістю його роботи як судового експерта.

Таким чином, питання, що були винесені на розгляд Адміністративного суду, стосувалися фактів, які, так би мовити, мали стосунок до результату провадження і були оскаржені сторонами. Відхилення Адміністративним судом клопотання заявника ґрунтувалося на законі про адміністративні спори. Однак суд не зазначив, які саме докази чи факти він розглянув та чому вони не були релевантними. Тому ЄСПЛ було складно з’ясувати, як причини відхилення клопотання судом були витлумачені з урахуванням фактичних обставин справи.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку про наявність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відсутністю усного слухання під час розгляду справи в адміністративному суді.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, право на усне слухання, відкритість судового процесу