Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 липня 2020 року

у справі «VOICA v. ROMANIA»

за заявою № 9256/19

Щодо врахування якнайкращих інтересів дітей при вирішення питання про їх повернення до держави їхнього постійного проживання

Фабула справи: заявниця, яка є громадянкою Франції та Румунії, скаржилась на порушення її права на повагу до її сімейного життя, оскільки рішенням суду було наказано повернути її дітей до Франції, де вони проживали до переїзду в Румунію і де все ще проживав їхній батько. Заявниця стверджувала, що під час цього провадження не було повною мірою враховано рішення французьких судів, які визначили місце проживання дітей з нею, а також серйозний ризик, на який діти наражатимуться, якщо їх повернуть до батька, який у минулому був жорстоким по відношенню до неї.

Правове обґрунтування: Суд зазначив, що рішення від 30 квітня 2018 року, за яким заявницю було зобов’язано повернути дітей до Франції, становило втручання в її право на повагу до сімейного життя. Суд підкреслив, що таке втручання було передбачене законом, а саме статтею 3 та 12 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей («Гаазька конвенція»), що ратифікована державоювідповідачем.

У цій справі, разом із спільним виконанням батьківських обов’язків, французькі суди надали Х. контактні права з дітьми, а також право обговорення будь-яких питань стосовно їх добробуту. Національний суд детально розглянув справу за Гаазькою конвенцією, дійшовши висновку, що діти мають бути повернуті до Франції. ЄСПЛ не вбачив підстав для відступу від висновків національного суду, викладених у рішенні від 30 квітня 2018 року.

Крім цього, як вбачалося з поведінки заявниці, забираючи з собою дітей до Румунії, вона була обізнана про неможливість таких дій без згоди їх батька чи рішення суду. За твердженнями заявниці остання поінформувала Х. про свої наміри та вимагала надання дозволу від суду, що ухвалив рішення про спільну опіку. Проте з матеріалів справи не вбачалось, що на час зміни нею місця проживання своїх дітей на Румунію Х. або суд погодились із такою зміною.

Відповідно, жодних сумнівів у цій справі про те, що виїзд дітей із Франції, який перешкоджав будь-якому контакту з їхнім батьком, був незаконним з точки зору Гаазької конвенції не було.

Висновки: ЄСПЛ зауважив, що національний суд розглянув розвиток ситуації з дітьми після їх переїзду до Румунії, взявши до уваги факт їхньої інтеграції до нового середовища. ЄСПЛ із задоволенням зазначив, що національний суд визначив найкращі інтереси дітей та вирішив не надавати значення інтеграції дітей до нового середовища в цілях Конвенції. У цьому зв’язку ЄСПЛ не міг не зазначити, що впродовж свого перебування в Румунії діти підтримували зв’язок із Францією та її культурою, який зберігався навіть у їхньому новому оточенні. Зокрема, діти продовжували навчання французькою мовою, і, зі слів заявниці, відвідували Францію двічі на рік з часу їхнього переїзду до Румунії. Крім цього, Суд також підкреслив, що перебування заявниці в Румунії було заплановане як тимчасове. З цих причин Суд погодився, що, окрім інтеграції дітей до їхнього нового середовища в Румунії, вони все ще були пов’язані з Францією; цей факт сприяв би їх поверненню до звичного для них середовища проживання в цій країні. Таким чином, Суд відзначив, що рішення національного суду стосовно цього хоч і було коротким, проте переконливо підтвердило найкращі інтереси дітей.

Зрештою, ЄСПЛ звернув увагу, що заявниця критикувала рішення національного суду за вирішення долі дітей, не поспілкувавшись із ними напряму. Стосовно цього Суд зазначив, що пункт 2 статті 13 Гаазької конвенції передбачає, що суддя має враховувати думку дитини лише в тому разі, якщо суддя дійде висновку, що дитина досягла відповідного ступеня зрілості. У будь-якому разі, як Суд вже попередньо зазначав, національні суди мають брати до уваги й інші обставини, на доповнення до висловлених бажань дитини, перед тим як скористатись своєю дискрецією, відмовляючи у поверненні дитини.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист прав дитини, незаконне переміщення дитини, право на повагу до сімейного життя