Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 липня 2020 року

у справі «K.A. c. SUISSE»

за заявою № 62130/15

Щодо правомірності видворення іноземця

Фабула справи: заявник скаржився на відхилення його клопотання про продовження строку дії його дозволу на проживання та прийняття рішення про тимчасову заборону в’їзду заявника до Швейцарії у зв’язку з його кримінальним засудженням за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних речовин. Заявника було видворено зі Швейцарії, де проживали його хворі дружина та син.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ підкреслив, що заявника було видворено зі Швейцарії і він приєднався до свого брата в іншій, невстановленій країні. Таким чином, зважаючи на відокремлення заявника від його дружини та сина, мало місце втручання у його право на повагу до сімейного життя. ЄСПЛ підкреслив, що рішення про видворення та заборона в’їзду на територію Швейцарії, накладені на заявника, ґрунтувались на відповідних положеннях закону про інтеграцію іноземців. ЄСПЛ не мав сумніву в тому, що таке втручання переслідувало легітимну мету, що у повній мірі є сумісним із Конвенцією, а саме, зокрема, «запобігання заворушенням» та «запобігання злочинам».

На час ухвалення Федеральним судом свого рішення від 22 червня 2015 року заявник проживав у Швейцарії майже 19 років і був одружений 16 років. Проте, йому не вдалось інтегруватись у професійне життя. Крім цього, він проживав зі своєю дружиною лише періодично і не проживав зі своїм сином, оскільки останнього було поміщено до прийомної сім’ї у 2010 році. ЄСПЛ визнав, що заявник є важливою особою для своєї дружини, яка страждає на шизофренію, та свого сина, який страждає на розлади аутистичного спектру, і його присутність поруч з ними була важливою. І все ж заявник не піклувався про них на постійній основі, і контакти з ними, безсумнівно, були менш частими під час періоду відбуття ним покарання у виді ув’язнення. Проте заявник мав можливість підтримувати свої стосунки за допомогою сучасних засобів зв’язку чи завдяки поїздкам до Швейцарії.

Висновки: ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи влади, зокрема Федеральний верховний суд, провели належний та переконливий аналіз відповідних фактів і міркувань, а також ретельно збалансували відповідні конкуруючі інтереси. Тому, незважаючи на міцність особистих зв’язків заявника зі Швейцарією, національні органи влади могли на законних підставах і з урахуванням поведінки заявника та серйозності вчинених ним правопорушень не продовжувати строк дії його дозволу на проживання та заборонити в’їзд на територію Швейцарії на 7 років, задля цілей запобігання заворушенням та злочинам. З урахуванням цього ЄСПЛ дійшов висновку, що оскаржувані заходи були пропорційними переслідуваним цілям.

Констатовані порушення: відсутнє права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: права іноземців, підстави видворення, відповідальність іноземців, право на повагу до сімейного життя