Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 липня 2020 року

у справі «Y.T. c. BULGARIE»

за заявою № 41701/16

Щодо необґрунтованої відмови судів юридично визнати зміну статі трансгендером

Фабула справи: заявник стверджував, що відмова національних судів відреагувати на його прохання змінити стать в актах цивільного стану, а також ім'я, по батькові та прізвище, порушила його право на повагу до приватного життя.

Справа стосувалася трансгендера Ю. Т., який намагався змінити свою фізичну зовнішність і прохання якого про зміну статі (з жіночої на чоловічу) були відхилені болгарськими судами. Він стверджував, що зрозумів свою приналежність до чоловічої статі у підлітковому віці, жив у суспільстві як чоловік. У реєстрі актів цивільного стану заявника було зазначено як жінку з відповідним жіночим іменем. Із 2008 року заявник проживав спільно з жінкою, яка народила дитину у 2010 році завдяки процедурі штучного запліднення. Ю. Т. та дитина вважали один одного батьком і сином. На фото заявника у виданому в 2011 році документі, що посвідчує особу, він виглядав як чоловік. У 2014 році заявник звернувся до районного суду, вимагаючи змінити його ім’я, по батькові та прізвище в електронних реєстрах актів цивільного стану, разом із зазначенням статі та ідентифікаційного номера; він вважав, що електронний запис у реєстрі не відповідає дійсності. Це прохання заявника було відхилено районним судом, заявник оскаржив таке рішення до апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції не став на сторону заявника й підтримав рішення суду нижчої інстанції; апеляційний суд, окрім іншого, зазначив, що хірургічні операції не змінюють справжньої статі особи, а лише зовнішність та морфологію статі.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ у цій справі зауважив, що суди відмовили в узаконенні зміни статі шляхом внесення відповідних змін до реєстру актів цивільного стану. Мотивувальна частина їхніх рішень обґрунтована низкою аргументів та заснована на трьох ключових елементах. По-перше, суди були переконані в тому, що зміна статі не була можлива у разі, якщо особа народилася з протилежними статевими фізіологічними характеристиками. По-друге, суди вважали, що соціально-психологічне прагнення особи саме собою не може бути достатнім для задоволення прохання про зміну статі. Зрештою, національним законом не було встановлено жодних критеріїв, що могли б дозволити таку зміну для юридичних цілей. Що стосується останнього аспекту, то регіональний суд прямо вказав, що він не надає великого значення тенденції прецедентної практики тому, що варто визнавати факт зміни статі незалежно від того, чи було заздалегідь проведено медичне втручання / лікування.

Висновки: суди встановили, що заявник розпочав процес зміни статі, змінивши свою фізичну зовнішність, і його ідентифікація в суспільстві та родині була як чоловіка певний період часу. Проте суди по суті вважали, що суспільні інтереси вимагають, щоб законна зміна статі не була дозволена, і відхилили клопотання заявника. Та вони не надали жодного пояснення своїм висновкам у частині конкретного характеру такого суспільного інтересу, і не збалансували його з правом заявника на юридичне визнання його гендерної ідентичності. За цих обставин Суд не встановив, які саме суспільні інтереси могли виправдати відмову в забезпеченні того, щоб стан заявника як чоловіка кореспондував відповідному записові в реєстрах актів цивільного стану. Суд також ідентифікував відмову як жорсткість в обґрунтуванні визнання гендерної ідентичності заявника, через яку заявник тривалий час перебував у стані, в якому може бути вразливим, відчувати приниження і тривогу.

На завершення Суд дійшов висновку, що відмова національних судів юридично визнати зміну статі заявником за відсутності достатнього й належного обґрунтування і без надання пояснень, чому було можливо визнати таку саму зміну статі в інших справах, становила необґрунтоване втручання заявника у право на повагу до його приватного життя, у зв’язку із чим було порушено статтю 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: право на гендерну ідентичність, дискримінація трансгендерів, право на приватне життя