Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 04 серпня 2020 року

у справі «ARZAMAZOVA v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA»

за заявою № 38639/14

Щодо позбавлено права власності без жодної компенсації

Фабула справи: заявниця скаржилась на свавільне позбавлення її права власності на будівлю, яку вона придбала у місцевої ради без сплати компенсації.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ визнав таке скасування права власності заявниці втручанням у її право власності, що має розглядатись як позбавлення власності, а тому абзац другий статті 1 Першого протоколу до Конвенції є застосовним у цій справі.

ЄСПЛ підкреслив, зокрема, що продаж будівлі був організований місцевою радою та мером селища, а пізніше схвалений окружною радою. Більше того, договір купівліпродажу був нотаріально посвідчений, а право власності заявниці на будівлю було зареєстровано кадастровим органом. Згідно з рішенням апеляційного суду, всі перелічені вище органи влади допустили помилку при відчуженні будівлі, схвалюючи та реєструючи угоду, оскільки будівля була частиною суспільного / громадського надбання. ЄСПЛ повторив, що відповідальність за ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести держава, помилки якої не мають виправлятися за рахунок особи, якої це стосується (див. Gashi v. Croatia, no. 32457/05, § 40, 13 грудня 2007 року, та, mutatis mutandis, Radchikov v. Russia, no. 65582/01, § 50, 24 травня 2007 року).

Висновки: Суд зауважив, що заявницю було позбавлено права власності без жодної компенсації. Національні суди зобов’язали місцеву владу селища повернути заявниці суму коштів, що була нею сплачена за будівлю в тому стані, в якому вона була до проведення ремонтних робіт, не взявши до уваги її вимог про компенсацію коштів за ремонт. При цьому суди вирішили, що заявниця має ініціювати новий етап провадження для отримання компенсації від влади селища. Суд підкреслив, що такий підхід, як видається, суперечить національному законодавству та практиці національних судів, що вимагає реституції без наступних дій.

ЄСПЛ також зауважив, що захист Уряду ґрунтувався на тому, що заявниця придбала будівлю на основі злочинної змови з колишнім мером селища. Уряд також вказав на два нових кримінальних розслідування, що були порушені проти неї. Суд підкреслив, що заявницю ніколи не було визнано винною в будь-якій злочинній змові з колишнім мером селища, і відзначив, що кримінальні справи про неї були порушені після подачі нею позову про компенсацію вартості проведеного ремонту у 2014 році до влади селища та прокуратури. Ці провадження так і не були завершені, а тому Суд зауважив, що вони не мають жодного значення в цій справі. В будь-якому випадку, факт того, що заявниця не була добросовісним набувачем у розумінні положень цивільного законодавства, не було доведено остаточним рішенням суду.

З цих міркувань Суд визнав за достатнє дійти висновку що умови, за яких заявницю було позбавлено її права власності на будівлю, наклало на неї індивідуальний та надмірний тягар, а органи влади не дотримали справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу з одного боку та правом заявниці на мирне володіння своїм майном з іншого.

Констатовані порушення: захист права власності (ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції).

Ключові слова: право на мирне володіння своїм майном, право на відшкодування шкоди, порушення майнових прав