Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 вересня 2020 року

у справі «ČIVINSKAITĖ v. LITHUANIA»

за заявою № 21218/12

Щодо дотримання принципів незалежності та неупередженості суду в дисциплінарному провадженні стосовно прокурора

Фабула справи: справа стосувалася дисциплінарного провадження стосовно заявниці, старшого прокурора, щодо неналежного виконання нею своїх обов’язків під час резонансного розслідування ймовірного сексуального насильства над дитиною. Провадження мало наслідком переведення заявниці на нижчу посаду. Заявниця вважала, що дисциплінарне провадження стосовно неї та рішення адміністративних судів були несправедливими у зв’язку з участю у її справі представників політичних партій та ЗМІ.

Правове обґрунтування: Суд підкреслив, що після широкого розголосу в ЗМІ справедливе судове слухання все ще може бути проведено. В умовах демократії гучні справи неминуче привертають увагу ЗМІ, проте це не означає неминуче заподіяння шкоди праву особи на справедливий суд. У таких справах Суд має з’ясувати чи були достатні гарантії для забезпечення справедливості провадження в цілому. Суд також зауважив, що для цього необхідні переконливі докази того, що побоювання з приводу неупередженості суддів були об’єктивно виправдані до того, як можна буде встановити порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Що стосується участі політичних діячів у справі, Суд встановив, що ані твердження, відображені у висновку парламентського комітету щодо затягування у розслідуванні, ані твердження високопосадовців не викликали сумніву в незалежності та неупередженості адміністративних судів у справі заявниці. В цілому твердження мали загальний характер і не покладали жодної конкретної відповідальності на працівника місцевої прокуратури за недоліки в розслідуванні. Хоча одне твердження у висновку парламентського комітету містило згадку про заявницю як про одну з осіб, відповідальних за бездіяльність під час розслідування, парламентський комітет чітко зазначив, що ці висновки ґрунтуються на матеріалах, наданих Генеральною прокуратурою. Комітет не давав власної оцінки цим висновкам, не підтверджував і не критикував їх. Більше того, хоча Президент Литви вимагав суворих покарань для прокурорів місцевої прокуратури Каунас після завершення дисциплінарного провадження, адміністративні суди зрештою не призначили суворе покарання заявниці, а підтримали рішення Генеральної прокуратури про переведення її на нижчу посаду, визнавши такий захід пропорційним. Більше того, Суд погодився з тим, що бажання політичних діячів реагувати на недоліки в роботі правоохоронних органів та зберігати поінформованість громадськості про вжиті заходи, спрямовані на їх усунення, були обґрунтовані обставинами справи, зокрема широкомасштабністю скандалу. Не можна також обвинувачувати ЗМІ у їхньому інтересі до справи з огляду на серйозність та характер кримінальних скарг, а також на часткову нездатність органів влади належно їх розглянути.

Висновки: щодо заявленої медіакампанії Суд визнав, що жодних переконливих доказів стверджувати, що судді, які оцінювали висунуті заявницею аргументи, перебували під впливом якихось публікацій в пресі, не було. Висловлювання, які використовувалась у ЗМІ стосовно заявниці впродовж розгляду судом провадження проти неї, не створювали уявлення, що вона відповідальна за певні злочини. Дійсно, справу розглядали професійні судді, які менш піддані впливу кампанії ЗМІ, аніж присяжні у зв’язку з їх професійною підготовкою та досвідом. Крім цього, національні суди двох рівнів юрисдикції прийняли належним чином обґрунтовані рішення, підтримавши деякі зі скарг заявниці. Насамкінець, хоча адміністративні суди явно не розглянули скарги заявниці на втручання політиків та медіа, що заподіювало шкоду провадженню, Суд встановив, що вона нечітко сформулювала цей аргумент, а суди детально обґрунтували рішення про її переведення на нижчу посаду. Таким чином, Суд був готовий погодитися з тим, що «мовчання судів» стосовно скарги заявниці може бути обґрунтовано розцінено як відмова. Проте з матеріалів справи не вбачалось того, щоб могло б поставити під сумнів загальну справедливість провадження в адміністративних судах.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, безсторонність суду, відповідальність публічних службовців