Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 08 жовтня 2020 року

у справі «AGHDGOMELASHVILI AND JAPARIDZE v. GEORGIA»

за заявою № 7224/11

Щодо жорстокої поведінки працівників правоохоронних органів під час проведення рейду стосовно ЛГБТ-спільноти

Фабула справи: Заявниці скаржились на те, що працівники правоохоронних органів під час поліцейського рейду в офісі ЛГБТ-організації у м. Тбілісі ображали їх та погрожували, крім того, вони були піддані особистому обшуку з роздяганням.

Правове обґрунтування: по-перше, ЄСПЛ розглянув скаргу заявниць на неадекватність / неналежність розслідування органами державної влади Грузії рейду поліції. ЄСПЛ наголосив, що під час розслідування жорстокого поводження органи державної влади зобов’язані вжити всіх розумних заходів для розкриття можливих дискримінаційних мотивів. Однак національні органи влади не вчинили жодних слідчих дій, оскільки у січні 2010 року заявниці подали свої кримінальні скарги. Дійсно, незважаючи на подані клопотання, заявниці навіть не отримали статусу потерпілих.

ЄСПЛ виснував, що таке затягування розслідування викрило нездатність або небажання дослідити роль, яку відіграють гомофобні та/або трансфобні мотиви у стверджуваних зловживаннях з боку поліції на фоні документально підтвердженого ворожого ставлення до спільноти ЛГБТ у Грузії. Суд підсумував, що було порушено статтю 3 Конвенції у процесуальному аспекті в поєднанні із статтею 14 Конвенції.

По-друге, ЄСПЛ розглянув питання, чи може держава нести відповідальність за стверджуване зловживання правоохоронців своїми повноваженнями під час проведення рейду. ЄСПЛ підкреслив, що версія подій, висвітлена заявницями, яка не спростована доводами Уряду, а підтверджена чіткими та узгодженими заявами очевидців, була встановлена поза розумним сумнівом.

Висновки: Суд дійшов висновку, що поведінка поліцейських, мотивована гомофобною та/або трансфобною ненавистю, була явно недоречною. Співробітники правоохоронних органів не лише навмисно ображали та принижували гідність заявниць за допомогою ненависницьких висловлювань, але й погрожували їм. Особливе занепокоєння викликали дії стосовно проведення особистих обшуків із роздяганням, причини проведення яких ні правоохоронними органами, ні Урядом не були наведені, що дало підстави Суду дійти висновку, що їх єдиною метою було залякати / принизити та покарати заявниць за їх зв'язок із ЛГБТ-спільнотою. Поведінка поліцейських мала змусити заявниць відчувати страх, біль та невпевненість, що не було сумісним із повагою людської гідності.

Констатовані порушення: заборона катування у поєднанні із забороною дискримінації (ст. 3 разом зі статтею 14 Конвенції) у матеріальному та процесуальному аспектах.

Ключові слова: принцип заборони дискримінації, принцип заборони катування, забезпечення гендерної рівності