Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 березня 2024 року

у справі «ASSOCIATION OF PEOPLE OF SILESIAN NATIONALITY (IN LIQUIDATION) v. POLAND»

за заявою № 26821/17

Щодо безпідставності розпуску громадського об'єднання

Фабула справи: асоціація-заявник, з посиланням на статті 9, 11 та 14 Конвенції, скаржилася на свавільність прийнятого рішення про розпуск Асоціації осіб сілезької національності Асоціації осіб сілезької національності (Stowarzyszenie Osób Narodowości Śląskiej), об’єднання, зареєстрованого у 2011 році та ліквідованого у 2016 році, після звернення до суду органів прокуратури Польщі.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ нагадав, що свобода об'єднань не є абсолютною, і слід визнати, що якщо об'єднання своєю діяльністю або намірами, прямо чи опосередковано заявленими у своїй програмі, ставить під загрозу державні інституції або права і свободи інших осіб, стаття 11 Конвенції не позбавляє Державу повноважень захищати такі інституції та осіб. Більше того, статут і програма об'єднання не можуть братися до уваги як єдиний критерій для визначення його цілей і намірів. Програма об'єднання може приховувати цілі та наміри, відмінні від тих, які воно проголошує. Щоб переконатися в цьому, необхідно порівняти зміст програми з діями членів об'єднання та позиціями, які вони відстоюють. Взяті разом, ці дії та позиції можуть мати значення у провадженні щодо розпуску об'єднання за умови, що в цілому вони розкривають його цілі та наміри (див. рішення у справі Gorzelik and Others v. Poland [GC], № 44158/98, § 94, ECHR 2004‑I, та рішення у справі Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey [GC], № 41340/98 та 3 інших, § 101, ECHR 2003‑II).

Суд також повторив свою прецеденту практику, відповідно до якої від Держави не можна вимагати, щоб вона чекала, перш ніж втрутитися, поки об'єднання не почне здійснювати конкретні кроки для реалізації політики, несумісної із нормами Конвенції та принципами демократії (див., mutatis mutandis, Refah Partisi (the Welfare Party) and Others, згадане вище, § 102). Однак широкі заходи превентивного характеру, спрямовані на придушення свободи зібрань і вираження поглядів, за винятком випадків підбурювання до насильства або відмови від демократичних принципів, якими б шокуючими і неприйнятними не здавалися владі певні погляди або слова, що використовуються, наносять шкоду демократії і часто навіть ставлять її під загрозу. Однією з головних характеристик демократії є можливість вирішувати проблеми шляхом діалогу, не вдаючись до насильства. Демократія процвітає завдяки свободі вираження поглядів. З цієї точки зору, не може бути виправданим перешкоджання групі осіб лише через те, що вона прагне публічно обговорити певні питання і знайти рішення відповідно до демократичних правил (див. рішення у справі Çetinkaya v. Turkey, № 75569/01, § 29, від 27 червня 2006 року; Stankov and the United Macedonian Organisation Ilinden v. Bulgaria, № 29221/95 та № 29225/95, §§ 88 та 97, ECHR 2001‑IX; та United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey, від 30 січня 1998 року, § 57, Reports of Judgments and Decisions 1998‑I).

З огляду на обставини справи ЄСПЛ визнав, що рішення про розпуск та ліквідацію асоціації-заявника становило втручання у свободу об’єднання і таке втручання суперечитиме статті 11 Конвенції, якщо воно не було «передбачене законом», не переслідувало одну або більше законних цілей відповідно до пункту 2 цієї статті та не було «необхідним у демократичному суспільстві» для їх досягнення.

Суд погодився з позицією Верховного Суду, що оскаржуваний захід було вжито з метою «запобігання заворушенням» та «захисту прав інших осіб», які є законними цілями для цілей статті 11 Конвенції. Однак, незважаючи на те, що національні суди посилалися на рішення у справі Gorzelik and Others v. Poland, вони не розглянули питання сумісності оскаржуваного заходу з Конвенцією у світлі прецедентної практики Суду щодо свободи об'єднань.

ЄСПЛ зазначив, що хоча національні суди констатували неодноразове недотримання закону асоціацією-заявником, ані Верховний Суд, ані суд першої інстанції, який розпустив асоціацію-заявника 9 січня 2015 року (більш ніж через 3 роки після її реєстрації), не посилалися на будь-які, ймовірні або вчинені, незаконні або антидемократичні дії асоціації-заявника чи її членів. Крім того ЄСПЛ відхилив аргумент Уряду про необхідність такого втручання у демократичному суспільстві через можливе використання асоціацією-заявником виборчих привілеїв, оскільки асоціація прямо заявила у своєму установчому договорі, що вона не буде реєструвати виборчий комітет на парламентських виборах. При цьому національні суди не дослідили дану обставину, а з мотивувальної частини їх рішень неможливо встановити, чи надавала сама по собі реєстрація асоціаціїзаявника право на реєстрацію виборчого комітету або на отримання будь-яких виборчих переваг.

Висновки: на думку ЄСПЛ, вирішальним питанням у розпуску асоціації-заявника була її назва та формулювання двох положень її установчого договору, які посилалися на те саме поняття, що використовувалось в назві, тобто на «сілезьку національність». Національні органи влади не довели, що назва асоціації-заявника та формулювання двох положень її установчого договору, в яких згадується «сілезька національність», могли становити загрозу громадському порядку. За відсутності будь-яких конкретних доказів того, що, вирішивши назвати себе «Асоціацією осіб сілезької національності», об'єднання-заявник обрало політику, яка становила реальну загрозу громадському порядку або демократичному суспільству, Суд вважав, що доводи, які ґрунтуються на назві асоціації та формулюванні двох положень її установчого договору, не могли самі по собі виправдати її розпуск. З огляду на викладене вище, ЄСПЛ виснував, що підстави, на які посилалися органи влади для розпуску асоціації-заявника, не були відповідними та достатніми. Отже, не було доведено, що обмеження, застосовані у цій справі, а саме розпуск асоціації-заявника, переслідували «нагальну суспільну потребу».

Констатовані порушення: свобода зібрань та об’єднання (ст. 11 Конвенції).

Ключові слова: права громадського об'єднання, право на свободу об'єднання, захист громадського порядку