Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 березня 2024 року

у справі «ORHAN ŞAHİN v. TÜRKİYE»

за заявою № 48309/17

Щодо порушення судом принципу безпосередності дослідження показань ключового свідка у кримінальному провадження

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції заявник скаржився на відсутність справедливого суду через його нездатність особисто допитати свідка в суді, який, в кінцевому результаті, визнав його винним. Заявника було засуджено до довічного позбавлення волі.

Правове обґрунтування: перш за все ЄСПЛ зазначив, що він усвідомлює дуже серйозний і драматичний характер інциденту, що лежить в основі кримінального провадження, про яке йдеться, в якому A. Y. намагався кинути саморобний вибуховий пристрій у співробітників поліції з метою їх вбивства, але не зміг цього зробити, оскільки пристрій несподівано здетонував у його руці і завдав йому серйозних тілесних ушкоджень. ЄСПЛ також вказав, що після заслуховування свідчень обвинувачених та A. Y., Суд присяжних міста Ерзурум спочатку визнав заявника винним у членстві в озброєній терористичній організації на підставі, серед іншого, його участі у вищезгаданих подіях, але вирішив виправдати його за деякими іншими, переважно більш серйозними, правопорушеннями. Однак згодом Касаційний суд скасував це рішення, і заявника було визнано винним у вчиненні злочинів, за якими його спочатку було виправдано. Суд присяжних міста Догубаязит, який складався з суддів, що не входили до складу колегії Суду присяжних міста Ерзурум, і який не заслуховував свідчення A. Y., призначив довічне позбавлення волі за підрив єдності держави та її територіальної цілісності, а щодо решти злочинів – загальне покарання у вигляді 20 років, 10 місяців і 5 днів ув'язнення і штрафу

ЄСПЛ повторив, що важливим аспектом справедливого кримінального провадження є можливість для обвинуваченого допитати свідків в присутності судді, який в кінцевому підсумку вирішує справу. Принцип безпосередності є важливою гарантією у кримінальному провадженні, в якому зауваження, зроблені судом щодо поведінки та надійності свідка, можуть мати важливі наслідки для обвинуваченого (див. Beraru v. Romania, № 40107/04, § 64, 18 березня 2014 року; Cutean v. Romania, № 53150/12, § 60, 2 грудня 2014 року; та Cerovšek and Božičnik v. Slovenia, №№ 68939/12 та 68949/12, § 43, 7 березня 2017 року).

ЄСПЛ зазначив, що відповідно до принципу безпосередності, рішення у кримінальній справі має прийматися суддями, які були присутні протягом усього провадження та процесу збору доказів (див. згадане вище рішення у справі Cutean, § 61). Однак це не може розглядатися як заборона на будь-яку зміну складу суду під час розгляду справи (див. P.K. v. Finland (ухв.), № 37442/97, 9 липня 2002 року). Можуть виникнути дуже чіткі адміністративні або процесуальні чинники, які унеможливлюють подальшу участь судді у справі. ЄСПЛ вказав, що можна вжити заходів для того, аби судді, які продовжують слухати справу, мали належне розуміння доказів та аргументів, наприклад, шляхом надання стенограм, якщо довіра до відповідного свідка не викликає сумнівів, або шляхом організації повторного слухання відповідних аргументів або важливих свідків новим складом суду (див. згадане вище рішення у справі Cutean, цит. в цій справі, § 61, та Škaro v. Croatia, № 6962/13, § 24, 6 грудня 2016 року).

На думку ЄСПЛ, Касаційний суд надав власне тлумачення доказам A. Y., дійшовши висновку, що заявник має бути засуджений за злочини, щодо яких він був виправданий Суд присяжних міста Ерзурум, на підставі власного тлумачення цих самих доказів (див. згадане вище рішення у справі Júlíus Þór Sigurþórsson, цит. в цій справі, §§ 41–42, та Mischie v. Romania, № 50224/07, §§ 36–37, 16 вересня 2014 року). Той факт, що Суд присяжних міста Ерзурум використав свідчення A. Y. та інші докази для визнання заявника винним у членстві в озброєній терористичній організації, не зменшує ступінь нового тлумачення Касаційного суду, що зрештою призвело до скасування виправдувального вироку щодо заявника за злочини, перераховані в пунктах (i)–(iii). Цей факт також не робить нове тлумачення Касаційного суду простим виправленням юридичної кваліфікації відповідних злочинів, як стверджував Уряд, або навіть простою формальністю (див. Famulyak v. Ukraine (ухв.), № 30180/11, § 42, 26 березня 2019 року).

Висновки: ЄСПЛ із занепокоєнням відзначив, що у своєму вмотивованому вироку, Суд присяжних міста Догубаязит майже дослівно відтворив лінію аргументації, прийняту Судом присяжних міста Ерзурум, включаючи зауваження цього суду щодо достовірності свідчень A. Y., при цьому фраза «[як] встановлено в результаті застосування принципу безпосередності» була пропущена. На цій підставі Суд присяжних міста Догубаязит вирішив, що свідчення A. Y. поліції повинні бути взяті до уваги при встановленні обставин справи, і встановив, на відміну від Суду присяжних міста Ерзурум, що своїми погрозливими словами заявник підтримав дії своїх співобвинувачених E. A. І F. A. і наказав A. Y. здійснити підрив бомби, тим самим взявши участь у вибуху, діючи «в єдності думок і дій» разом з іншими обвинуваченими. Саме ці слова були використані Касаційним судом для скасування вироку Суду присяжних міста Ерзурум щодо заявника. За таких обставин ЄСПЛ не міг вважати, що наявність стенограми свідчень A. Y. або можливість, надана заявнику для реалізації його елементарних прав на захист, таких як доступ до матеріалів справи або можливість порушити будь-яке питання, яке він вважав за доцільне для свого захисту – законних прав, наданих кожному обвинуваченому у вчиненні злочину в Туреччині – виправили шкоду, спричинену вищезазначеним недоліком, з огляду на побіжний характер розгляду свідчень A. Y. в Суді присяжних міста Догубаязит .

ЄСПЛ висловив останнє, але не менш важливе міркування, не займаючи жодної позиції з цього питання, про те, що важливість принципу безпосередності, який у цій справі вимагав би, щоб судді, які зрештою розглядали справу, заслухали свідчення A. Y., додатково підтверджується різницею у спостереженнях і висновках, зроблених суддями, які безпосередньо спостерігали за A. Y., і суддями, які не спостерігали за A. Y. Фактично, перша група суддів, в основному на підставі свідчень A. Y., дійшла висновку, що заявник не підлягав кримінальній відповідальності за вибух за статтями 82, 174 і 302 Кримінального кодексу (Суд присяжних міста Ерзурум), і що його участь призвела до визнання вчинення ним злочину членства в озброєній терористичній організації лише при оцінці разом з деякими іншими доказами (двоє суддів Суду присяжних міста Ерзурум), або до твердження, що він повинен був бути виправданий взагалі (суддя меншості Суду присяжних міста Ерзурум). На противагу цьому, судді Касаційного суду та Суду присяжних міста Догубаязит, які не заслуховували A. Y., вважали, що заявник вчинив усі інкриміновані йому злочини, а тому має бути визнаний винним і покараний відповідно.

Вищевикладених міркувань було достатньо для того, аби ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не дотрималися вимог принципу безпосередності.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, принципи здійснення правосуддя, порушення засад кримінального судочинства