Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 01 грудня 2020 року
у справі «DANILOV v. RUSSIA»
за заявою № 88/05
Щодо порушення права обвинуваченого на перехресний допит у кримінальному провадженні за фактом державної зради
Фабула справи: посилаючись на статті 6, 7 та 10 Конвенції, заявник скаржився, що суддя та присяжні у його кримінальній справі були упереджені, йому не було забезпечено права на справедливий суд і що його дії не могли становити державну зраду, оскільки інформація була доступна з відкритих джерел.
Заявник у цій справі є відомим / авторитетним фізиком і на час подій очолював Центр термофізики Красноярського державного технічного університету. У 2000 році Федеральна служба безпеки порушила кримінальне провадження щодо заявника, зрештою пред’явивши обвинувачення в державній зраді. Заявника було обвинувачено в розголошенні державної таємниці під час співпраці з китайськими вченими. Упродовж чотирьох етапів проваджень заявник постійно заперечував, що надана інформація була державною таємницею. Під час четвертого етапу проваджень заявника було визнано винним судом присяжних при Красноярському регіональному судді 24 листопада 2004 року. Заявник оскаржив вирок від 24 листопада 2004 року, вказуючи, зокрема, на якість та висновки експертів, неможливість оскаржити ці висновки до суду, відсутність безсторонності присяжних (четверо з яких мали допуск до державної таємниці) та судді в попередньому провадженні, а також на відмову регіонального суду допитати свідків захисту. Заявник також оскаржив об’єктивність головуючого судді. Верховний суд відхилив скаргу й підтримав засудження заявника та призначення йому покарання у вигляді 13 років позбавлення волі.
Правове обґрунтування: ЄСПЛ повторив, що «правосуддя має не лише здійснюватись, але й мати вигляд, що воно здійснюється». Зокрема, побоювання щодо безсторонності присяжних мають бути об’єктивно виправданими і, якщо це так, розглянутими.
Четверо з дванадцятьох присяжних мали доступ до державної таємниці. Заявник стверджував про неможливість відбору присяжних випадковим методом; Уряд заперечував. ЄСПЛ сумнівався в тому, що такий суд присяжних міг бути репрезентативним / представницьким. Окрім того, ЄСПЛ підкреслив, що аргумент заявника стосувався осіб з допусками до державної таємниці, які входили до складу присяжних у його справі, особливо з урахуванням того, що вона стосувалась обвинувачень у державній зраді, розслідуваних ФСБ, яка також здійснювала контроль за особами, які мають допуск до державної таємниці.
ЄСПЛ підкреслив, що, хоча допуск до державної таємниці не розуміє під собою упередженості, зовнішній вигляд у цій справі був таким, що вимагав розгляду суддею. Суддя ж у цій справі відхилив заперечення заявника з формальних підстав.
Органи влади не змогли захиститися від об’єктивно виправданих побоювань щодо безсторонності присяжних у порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
ЄСПЛ знову повторив, що справедливий судовий розгляд передбачає можливість проведення очної ставки та допиту свідків перед відповідним суддею.
Висновки: що стосується допиту свідків, то заявник клопотав про перехресний допит 10 експертів, які готували ключові звіти, на яких ґрунтувалося засудження заявника, та про виклик 17 експертів зі сторони захисту. Ці клопотання були відхилені. ЄСПЛ переконався, що заявник правильно висловив своє прохання до національних судів про це. Ненадання дозволу на перехресний допит значно вплинуло на права заявника, зокрема поставити під сумнів підстави висновків. Таке ненадання мало наслідком позбавлення судового розгляду щодо заявника гарантій «рівності змагальних можливостей» та належного «змагального провадження».
Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 та пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції).
Ключові слова: справедливість судового розгляду, захист прав обвинуваченого, принцип змагальності, принцип рівності
