Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 08 грудня 2020 року

у справі «AsDAC c. RÉPUBLIQUE DE MOLDOVA»

за заявою № 47384/07

Щодо порушення авторських прав

Фабула справи: справа стосувалася використання Національним банком Молдови на нових монетах творів мистецтва, створених двома членами асоціації-заявника у справі без сплати роялті. Це порушило питання щодо статусу жертви заявника та дотримання його права власності.

Посилаючись в основному на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, асоціація-заявник скаржилася на те, що Верховний суд відмовив у призначенні будь-якої компенсації, обґрунтовуючи це тим, що права інтелектуальної власності двох її членів були порушені.

Правове обґрунтування: для того, щоб визначити, чи мала асоціація-заявник право подавати заяву, ЄСПЛ повинен був з’ясувати, чи мала вона право на володіння майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. По-перше, ЄСПЛ зазначив, що авторами творів мистецтва, які є предметом розгляду, були Л. С. та О. C. Відповідно до Розділу 4 (2) Закону № 293 авторське право автоматично виникає внаслідок факту створення твору. Однак Верховний суд визнав, що, створюючи за вимогою Національного банку Молдови твори й передавши їх останньому, Л. C. та О. C. погодилися з тим, що вони не будуть захищені авторськими правами, без зазначення того, у який момент ці роботи виходять за межі цих прав: із моменту їх створення чи пізніше. ЄСПЛ встановив, що надані йому докази підтверджують другу гіпотезу. Вирішальне значення мав той факт, що органи державної влади, відповідальні за регулювання та захист авторських прав, а саме Державне агентство з інтелектуальної власності, підтвердили, що Л. C. та О. C. були володільцями прав на спірні роботи. Крім того, законність свідоцтва, виданого цим органом, не було піддано сумніву. Зрештою, не було жодних ознак того, що умови організованого банком конкурсу (для вибору дизайну пам’ятних монет) виключали надані у зв’язку із цим твори з обсягу об’єктів авторських прав із часу створення таких творів. Отже, авторські права Л. C. та О. C. виникли з моменту створення творів мистецтва, а тому художники мали право власності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

По-друге, ЄСПЛ розглянув питання наявності власного інтересу асоціації-заявника в провадженні. У зв’язку із цим варто зазначити, що асоціація-заявник згідно із законом мала право відраховувати певний відсоток отриманих роялті, а тому вона мала власний значний майновий інтерес, пов’язаний, зокрема, з використанням спірних робіт Л. C. та О. C. Такі інтереси були достатньо встановлені в національному законодавстві, й асоціація-заявник мала право покладатися на «законне очікування», що підпадає під поняття «володіння» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому відмова національних судів у присудженні компенсації за стверджуване незаконне використання творів Л. C. та О. С. прямо суперечила економічним інтересам асоціації-заявника, яка таким чином могла заявити, що була жертвою в розумінні статті 34 Конвенції.

Щодо втручання: ЄСПЛ встановив, що справді мало місце втручання у права заявника згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Хоча офіційного акту про позбавлення права власності видано не було, виключення творів мистецтва із захисту об’єктів авторського права мало настільки серйозні наслідки, що вони могли бути прирівняні до позбавлення права власності.

Щодо того, чи було втручання передбачене законом: ЄСПЛ зазначив, що нормативними положеннями, застосовними Верховним судом, була стаття 7 (1) (b) Закону № 293, згідно з яким графіки / зображення, що використовуються на законних платіжних засобах, не можуть породжувати авторські права. Однак Верховний суд не розглянув питання, чи були дотримані правові умови для вибуття об’єктів авторських прав. По-перше, ні Верховний суд, ні Уряд не посилалися на жодне законодавче положення, яке чітко визначало умови, яких слід дотримуватися, щоб виключити твір із кола об’єктів авторського права. По-друге, згідно з Розділами 19, 24 та 25 Закону № 293 єдиним способом використання третьою особою авторських творів було укладення письмової угоди з автором або його правонаступниками. ЄСПЛ також зауважив, що одним з обов’язкових пунктів договору мав би бути розмір винагороди автору або спосіб його нарахування. Однак Національний банк Молдови використав твори мистецтва без укладення будь-якого письмового договору з авторами чи асоціацією-заявником, а також без узгодження винагороди. Тому таке втручання не було передбачено законом.

Щодо переслідування законної мети: оскільки Уряд не вказав, яку законну мету переслідували в цій справі, ЄСПЛ дійшов висновку, що пам’ятні монети карбувались у контексті грошово-кредитної політики, а отже, підпадали під поняття загального інтересу, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо пропорційності заходу: ЄСПЛ нагадав, що вилучення майна без сплати суми, обґрунтовано пов’язаної з його вартістю, як правило, є непропорційним втручанням і повна відсутність компенсації може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише у виключних випадках.

Висновки: асоціація-заявник у справі не отримала жодної компенсації за відмову від авторських прав, які були доручені під її управління та від яких вона мала законне право отримувати дохід. Однак ні національні суди, ні Уряд Молдови не посилалися на будь-які виключні випадки, які могли б виправдати цю повну відсутність компенсації. Крім того, мета загального інтересу, яку переслідували органи влади, могла б бути реалізована іншим чином без шкоди правам асоціації-заявника. Тому ЄСПЛ не вбачив жодних переконливих підстав у тому, чому твори Л. C. та О. C. мали використовуватися спеціально або з будь-якими перешкодами для використання інших графічних матеріалів із тією самою метою. Також не вдалося визначити жодних причин неукладення контракту з асоціацією-заявником чи авторами. Отже, ЄСПЛ встановив, що втручання, на яке скаржилась асоціація-заявник, наклало на неї непропорційний та надмірний тягар і що було порушено «справедливий баланс» між захистом її права на мирне володіння майном та загальними інтересами.

Констатовані порушення: захист права власності (ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції).

Ключові слова: захист права власності, захист прав інтелектуальної власності, майнові права автора