Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 17 грудня 2020 року

у справі «CROATIAN GOLF FEDERATION v. CROATIA»[1]

за заявою № 66994/14

Щодо упередженості судді конституційного суду, рішення якого стало підставою для розпуску асоціації

Фабула справи: посилаючись на статтю 11 Конвенції та пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник, Федерація гольфу Хорватії, оскаржувала свій розпуск попри те, що у справі про банкрутство було вирішено, що вона має продовжувати свою діяльність, та заявляла, що колегія Конституційного суду була упередженою.

Правове обґрунтування: відповідні Конвенційні принципи щодо неупередженості судів були коротко викладені в рішеннях у справах Morice, цит. вище, пункти 73–78, і Denisov v. Ukraine [ВП], № 76639/11, пп. 60–65, 25 вересня 2018 року. Суд спочатку зазначив, що асоціація-заявник не подавала скарг і що нічого не вказувало на особисту упередженість із боку судді D.Š. Отже, Суд вважав, що в цій справі не йдеться про її особисту неупередженість, а отже його завдання полягало в оцінці того, чи можна вважати сумніви асоціації-заявника щодо її неупередженості об’єктивно виправданими. У зв’язку із цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.

Висновки: суддя D.Š. була однією з трьох суддів колегії Конституційного суду, яка розглядала конституційну скаргу асоціації-заявника на рішення адміністративних органів про її розпуск. Побоювання асоціації-заявника щодо неупередженості цієї судді ґрунтувалися на тому, що її чоловік був президентом гольфклубу, проти якого асоціація-заявник порушила виконавче провадження з метою стягнення несплачених членських внесків. Справді, два провадження не були пов’язані між собою предметом розгляду. Однак не можна не помітити, що розпуск асоціації-заявника мав визначальну роль для існування боргу цього гольф-клубу перед асоціацією-заявником, маючи на увазі той факт, що борг погашається, якщо кредитора більше не існує.

Справедливо також і те, що рішення Конституційного суду від 20 березня 2014 року не було складовою частиною розпуску, а лише стало причиною рішення адміністративних органів про розпуск асоціації-заявника. Однак Суд не міг не врахувати той факт, що після того, як Конституційний суд визнав конституційну скаргу асоціації-заявника неприйнятною, рішення адміністративного органу про розпуск стало незворотним, а борг гольф-клубу, президентом якого був чоловік судді D.Š., було безумовно погашено.

Суд вважав, що за таких умов та, беручи до уваги те, що зовнішні прояви мають певну важливість, той факт, що суддя D.Š. була членом колегії суддів Конституційного суду, яка ухвалювала рішення щодо конституційної скарги асоціації-заявника, може викликати законні сумніви в її неупередженості. Відповідно, суддя повинна була відмовитись від участі в засіданні, але не зробила цього. Таким чином, побоювання асоціації-заявника щодо її неупередженості можна вважати об'єктивно виправданими.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу асоціації, підстави припинення об'єднання, оцінка розпуску об'єднання, справедливість судового розгляду