open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № «CROATIAN GOLF FEDERATION v. CROATIA»
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 17 грудня 2020 року

у справі «CROATIAN GOLF FEDERATION v. CROATIA»

за заявою № 66994/14

Щодо розпуску асоціації на підставі самого факту відкриття провадження у справі про банкрутство

Фабула справи: посилаючись на статтю 11 Конвенції та пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник, Федерація гольфу Хорватії, оскаржувала свій розпуск попри те, що у справі про банкрутство було вирішено, що вона має продовжувати свою діяльність, та заявляла, що колегія Конституційного суду була упередженою.

Правове обґрунтування: що стосується законної мети, враховуючи свою практику (див., mutatis mutandis, MİHR Foundation, вище, пункт 38) і відповідні документи Ради Європи (див. пп. 60–61 вище), Суд вважав, що, в принципі, розпуск асоціації на підставі банкрутства або тривалої бездіяльності може розглядатися як переслідування однієї із законних цілей, викладених у пункті 2 статті 11 Конвенції, а саме тих, які стосуються попередження безладу та захисту прав та свобод інших осіб.

Навіть якби могли виникнути сумніви щодо законної мети рішення про розпуск асоціації на підставі самого факту відкриття провадження у справі про банкрутство, Суд зазначив, що розпуск у цій справі також ґрунтувався на заявленій бездіяльності асоціації-заявника, причиною якої стало банкрутство (див. пп. 19 та 21 вище). Отже, Суд вважав, що рішення національних органів влади та наслідки втручання можуть розглядатися як переслідування однієї із законних цілей, передбачених у пункті 2 статті 11 Конвенції, а саме запобігання безладу або захист прав і свобод інших

Суд повторив, що розпуск асоціації є жорстким і далекоглядним заходом, який тягне за собою значні наслідки, що можуть бути виправдані лише в суворо обмежених умовах. Таким чином, цей захід може бути застосовано лише в найбільш серйозних випадках (див., наприклад, Association Rhino and Others v. Switzerland, № 48848/07, п. 62, 11 жовтня 2011 року, і The United Macedonian Organisation Ilinden – PIRIN and Others v. Bulgaria (№ 2), №№ 41561/07 і 20972/08, п. 94, 18 жовтня 2011 року). Щоб забезпечити принцип пропорційності у справах про розпуск, органи влади повинні показати, що не існувало інших засобів досягнення тих самих цілей, які б менш серйозно втручалися у свободу асоціацій (див. Association Rhino and Others, цит. вище, пункт 65).

Висновки: у цій справі Уряд стверджував, що розпуск асоціації-заявника був необхідним, оскільки через банкрутство вона більше не могла здійснювати діяльність або виконувати завдання національної спортивної федерації. Суд не переконався, що цю мету не можна було досягнути шляхом позбавлення асоціації-заявника статусу національної спортивної федерації, і тому він не впевнився, що цю мету вже не було досягнуто через виключення асоціації-заявника зі складу олімпійського комітету Хорватії.

Суд далі зазначив, що національні органи застосовували відповідні положення Закону про асоціації машинально / автоматично, оскільки їхній висновок про те, що асоціація-заявник припинила свою діяльність, ґрунтувався лише на факті, що проти неї було відкрито провадження про банкрутство. Доводи протилежного обґрунтування асоціації-заявника не розглядалися. Беручи до уваги спочатку рішення арбітражного керуючого, а потім кредиторів, щодо продовження діяльності асоціації-заявника, докази, надані нею на підтвердження своїх доводів про продовження своєї діяльності під час провадження у справі про банкрутство та висновки Вищого господарського суду в непов’язаних між собою цивільних провадженнях, Суд вважав, що рішення національних органів влади в провадженні про розпуск і, зокрема, їхній висновок про те, що асоціація-заявник припинила свою діяльність, не ґрунтувалися на прийнятній оцінці відповідних фактів, не кажучи вже про вагомі докази.

Зазначені вище міркування були достатніми для того, щоб Суд міг дійти висновку про те, що втручання у свободу зібрань та об’єднання асоціації-заявника не було виправданим.

Констатовані порушення: свобода зібрань та об’єднання (ст. 11 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу асоціації, підстави припинення об'єднання, оцінка розпуску об'єднання

Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: