Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 січня 2021 року

у справі «MIHAIL MIHĂILESCU v. ROMANIA»

за заявою № 3795/15

Щодо впливу результатів підготовчого провадження у кримінальному провадженні для окремого судового розгляду цивільного позову

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник стверджував, що провадження в досудового судді було несправедливим, оскільки воно було проведено в палатах без участі сторін. Заявник також скаржився, що в результаті цього він не міг спростувати доводів своєї тещі.

В основному справа стосувалася нового процесуального етапу кримінального провадження, запровадженого у 2014 році, за яким досудовий суддя (pre-trial judge) вирішував, чи розпочинати розгляд справи по суті. У березні 2013 року заявник звернувся до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження проти своєї колишньої тещі за надання завідомо неправдивих показань. Він стверджував, що вона казала неправду в судах під час провадження у справі про його розлучення про те, що він поводився неналежним чином зі своєю дружиною. У серпні 2014 року старший прокурор закрив провадження. На його думку, достатніх доказів для встановлення вини тещі не було. Прокурор вважала, що теща була більш обізнана, ніж інші свідки у справі, щодо сварок і погроз між колишнім подружжям. Проміжним рішенням від листопада 2014 року Окружний суд, засідаючи одноособово досудовим суддею в порядку апеляції, залишив без змін рішення прокурора про закриття провадження у справі; рішення було проголошено без участі сторін. Заявник звернувся до суду в межах загального цивільного провадження проти своєї колишньої тещі, але результат розгляду справи не був відомим.

Правове обґрунтування: у цій справі ЄСПЛ вказав, що розгляд досудовим суддею стосувався попередньої стадії кримінального провадження, що здійснюється окремо чи разом із цивільними позовами сторін. Як установлено Конституційним судом, основною метою цього провадження було вирішення питання про направлення кримінального провадження на розгляд по суті або про його припинення. Окрім того, суддя на стадії підготовчого провадження мав перевірити законність обвинувального акту або рішення про відсутність підстав для пред’явлення обвинувачення чи рішення прокуратури про припинення або закриття кримінального провадження у справі. Діяльність судді не стосувалася суті справи, а його рішення не мали на меті встановити основні елементи кримінального правопорушення, а саме діяння, про яке йде мова, особу, яка його вчинила, та вину цієї особи, а також цивільного позову, поданого стороною під час кримінального провадження. Зазначені пункти могли бути встановлені кримінальним судом лише на стадії розгляду справи по суті.

Тим не менше, якщо основна мета пункту 1 статті 6 Конвенції, що стосується цивільного судочинства, полягає в забезпеченні справедливого судового розгляду «судовим органом», у компетенції якого є встановлення «цивільних прав та обов’язків», пункт 1 статті 6 Конвенції в цивільно-правовому аспекті застосовується з того часу, коли потерпілий або його найближчий родич вступає в процес як цивільна сторона, навіть на стадії попереднього розслідування як такої (див. Nicolae Virgiliu Tănase v. Romania [ВП], № 41720/13, п. 207, рішення від 25 червня 2019 року). Стадії попереднього розслідування і підготовчого провадження можуть мати важливе значення для цивільного судочинства як у силу того, що за певних обставин результати кримінального провадження можуть мати вирішальний вплив на провадження цивільне (див., серед інших джерел, Perez v. France [ВП], № 47287/99, п. 66, ЄСПЛ 2004 ‑ I), так і того факту, що зібрані органами влади докази можуть бути використані заявником у цивільному процесі та можуть бути важливими для ухвалення рішення щодо позову (див., mutatis mutandis, справа Nicolae Virgiliu Tănase v. Romania, згадана вище, п. 176). Однак спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції на стадії досудового розслідування або під час підготовчого провадження залежить від особливостей провадження та обставин справи (див. mutatis mutandis справа Haarde, процитована вище, п. 78 та справа Hudáková та інші, згадана вище, п. 26, із подальшими посиланнями).

ЄСПЛ повторив, що відповідно до нормативної бази, чинної на час розгляду справи заявника, провадження у справі на стадії підготовчого провадження проводилося в кабінеті судді та за відсутності сторін. Окрім того, сторони могли надавати лише письмові пояснення в суді на стадії підготовчого провадження стосовно прийнятності та суті скарги щодо оскарження обвинувального акту, не могли посилатися на будь-яке правове положення, що прямо надає їм можливість вимагати відкритого та усного судового розгляду, яке проводить досудовий суддя, і не могли просити досудового суддю знову врахувати докази чи долучити нові до матеріалів справи. Крім того, інші учасники не були повідомлені про подання кожним із учасників провадження, а рішення досудового судді не підлягало оскарженню.

Як було зазначено вище, метою провадження у справі на стадії підготовчого провадження був перегляд рішень органів прокуратури та вирішення процесуальних питань, що стосуються кримінальної справи. Такі провадження не стосувалися визначення суті цивільного позову заявника. Слід визнати, що залежно від обставин такі рішення можуть вплинути на розгляд цивільної справи по суті, незалежно від того, чи приєднано цивільне провадження до кримінального провадження або розглядається окремо від нього. Однак рішення судді на стадії підготовчого провадження швидше за все вплинуло на те, як кримінальний суд, призначений для розгляду по суті як кримінальної, так і цивільної частини провадження після подачі обвинувального акту, міг розглянути справу та переглянути докази, які досудовим суддею на стадії підготовчого розгляду справи визнано законними або незаконними.

Відповідно до процесуальних норм законодавства остаточне рішення кримінального суду було res judicata для цивільних судів, які мали розглянути цивільний позов, лише стосовно наявності або відсутності діяння та наявності доказів того, що особа його вчинила (див. статтю 28 КПК Румунії).

Висновки: обґрунтовуючи законність рішення органів прокуратури, досудовий суддя посилався на докази та зробив висновки про відповідальність імовірно винної особи. Однак його оцінка та висновки стосувалися лише того, чи законним було рішення прокуратури виключити дії колишньої тещі заявника із кримінальної сфери та закрити кримінальне провадження, ураховуючи конкретні обставини справи та твердження заявника. Національним судом на стадії підготовчого провадження в мотивованому рішенні було підтримано позицію прокуратури, що органам досудового розслідування було недостатньо доказів для встановлення з будь-якою впевненістю, чи була винна колишня теща заявника, і суд підтримав висновок щодо спливу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

ЄСПЛ також зазначає, що заявник не аргументував, що рішення судді в межах підготовчого провадження у його справі набуло статусу res judicata з метою оцінки цивільного позову судом у межах окремого розгляду та що це зробило очевидно безпідставними будь-які спроби визначити суть його позову судом. Окрім того, заявник не надав іншого аргументу, який би свідчив про те, що окремий цивільний позов проти його колишньої тещі був би несправедливим ab initio або не відповідав би всім гарантіям, установленим у пункті 1 статті 6 Конвенції. Тому ЄСПЛ не вбачив підстав вважати протилежне.

Ураховуючи викладене вище, заходи та рішення, вжиті та ухвалені під час підготовчого провадження у справі за обставин справи заявника, не послабили його позицію настільки, що подальші провадження, спрямовані на визначення суті його цивільних вимог, було визнано несправедливими із самого початку.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: преюдиція судових рішень, справедливість судового розгляду, порядок досудового провадження