Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 березня 2021 року

у справі «BİLGEN v. TURKEY»

за заявою № 1571/07

Щодо відсутності можливості судового оскарження відмови в розгляді заяви судді стосовно перегляду рішення про переведення до нижчого суду

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник скаржився, що він був позбавлений можливості судового оскарження відмови в розгляді його заяви з перегляду рішення про переведення до нижчого суду.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ повторив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати законним обмеженням, мета яких є законною, а обмеження пропорційним. ЄСПЛ також підкреслив важливість розподілу влади та незалежності правосуддя.

ЄСПЛ відзначив, що законодавство Туреччини не забезпечувало суддів географічною гарантією. Водночас Суд визнав, що положення Конституції Туреччини та відповідні внутрішні положення, що гарантують незалежність судових органів в Туреччині, забезпечували заявника, судді на час подій, правом на захист від свавільного переведення. Зрештою ЄСПЛ зазначив, що це право було цивільним. ЄСПЛ нагадав, що в принципі спори між державними службовцями та державою належать до сфери дії статті 6 Конвенції в разі недотримання двох умов, наведених у справі Vilho Eskelinen and Others. Умови полягають у прямому виключенні можливості звернення до суду для вирішення спору; таке виключення має бути виправдане об’єктивними підставами в інтересах держави.

ЄСПЛ знову нагадав про важливість судової незалежності та процесуальних гарантій для захисту цієї незалежності стосовно рішень, які впливають на кар’єру судді. Окрім іншого, ЄСПЛ підкреслив міжнародне занепокоєння щодо неналежного використання механізму переведення в Туреччині проти суддів. Зрештою, на карту було поставлено довіру до правосуддя та особисту незалежність суддів

Висновки: ЄСПЛ підкреслив, що відповідно до Конституції Туреччини рішення про переведення заявника не було переглянуто й не було доступним для перегляду звичайним судом чи іншим органом, що реалізує судові функції. Тому відсутність судового перегляду була законною з точки зору національного законодавства. ЄСПЛ мав вирішити, чи відповідала Конвенції відсутність судового перегляду рішень про переведення суддів.

Незважаючи на те, що в цій справі відповідне законодавство прямо виключило можливість звернення до суду, ЄСПЛ з урахуванням особливої ролі правосуддя та важливості забезпечення принципу розподілу влад встановив, що виключення суддів зі сфери дії гарантій статті 6 Конвенції в питаннях умов їх працевлаштування не могло виправдовуватись об’єктивними підставами в інтересах держави.

ЄСПЛ дійшов висновку, що відсутність доступу заявника до суду не переслідувала легітимної мети.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: право на доступ до правосуддя, процедура переведення суддів, порушення прав судді