Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 квітня 2021 року

у справі «TSONYO TSONEV c. BULGARIE (No 4)»

за заявою № 35623/11

Щодо недотримання принципу “non bis in idem”

Фабула справи: посилаючись на статтю 4 Протоколу № 7 до Конвенції, заявник скаржився, що його було притягнуто до суду та покарано двічі за те саме правопорушення шляхом накладення адміністративного штрафу та покарання у вигляді 18 місяців позбавлення волі.

Правове обґрунтування: первинне рішення Суду було ухвалено 14 січня 2010 року: Tsonyo Tsonev v. Bulgaria (no. 2).

ЄСПЛ визнав наявність у цій справі нових фактів, які він не мав розглядати за заявою № 2736/03, оскільки вони мали місце після ухвалення його остаточного рішення у справі Tsonyo і могли призвести до нового порушення цього ж положення. Дії заявника під час сварки 11 листопада 1999 року призвели до двох окремих проваджень. 12 листопада було порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення та призначено заявнику штраф у розмірі 50 болгарських левів. Було порушено і кримінальне провадження щодо заявника, за результатами розгляду якого регіональний суд призначив йому покарання у вигляді 18 місяців позбавлення волі 23 грудня 2010 року.

ЄСПЛ повернувся до свого попереднього рішення у справі Tsonyo Tsonev v. Bulgaria (no. 2), в якому відзначив, що обидві групи проваджень стосувалися «кримінальних обвинувачень» і мали наслідком покарання заявника за ті самі дії. Вони були також порушені одночасно та тривали паралельно до припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення 27 листопада 1999 року. Кримінальне провадження в подальшому було поновлено після ухвалення Судом рішення та завершилось у грудні 2010 року.

Висновки: на думку Суду, адміністративне та кримінальне провадження головним чином переслідували ту саму мету – покарати заявника за соціально неприйнятну поведінку під час сварки 11 листопада 1999 року. Установлення фактів в адміністративному провадженні не було взято до уваги в провадженні кримінальному, в якому використовувалися лише докази, отримані в межах кримінального розслідування. Також кримінальними судами не було взято до уваги адміністративний штраф при визначенні належного покарання. У світлі цих факторів ЄСПЛ встановив, що достатньо близького зв’язку по суті між адміністративним та кримінальним провадженнями не було.

Насамкінець, оскільки достатньо тісного зв’язку по суті між двома групами проваджень не було, вони не можуть розглядатись як частина комплексної системи санкцій у національному праві для покарання соціально неприйнятної поведінки заявника. Тому його було притягнуто та покарано двічі за те саме правопорушення в порушення його права за принципом ne bis in idem, і органи влади не визнали своєї помилки в дотриманні цього права, вдруге розглядаючи цю справу.

Констатовані порушення: право не бути притягнутим до суду або покараним двічі (ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції).

Ключові слова: правила призначення покарання, підстави притягнення до юридичної відповідальності, принципи кримінальної відповідальності