Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 04 травня 2021 року

у справі «AKDENİZ ET AUTRES c. TURQUIE»

за заявами №№ 41139/15 та 41146/15

Щодо безпідставності тимчасової судової заборони журналістам поширювати будь-яку інформацію про парламентське розслідування

Фабула справи: посилаючись на статтю 10 Конвенції, заявники скаржилися, що тимчасова заборона мирового судді на публікацію та розповсюдження інформації про парламентське розслідування становила необґрунтоване порушення їхнього права на свободу отримувати та поширювати інформацію. Посилаючись на статтю 6 та статтю 13 Конвенції, заявники скаржилися на несправедливість провадження.

Правове обґрунтування: щодо журналістки Г. Суд міг погодитися з тим, що на її свободу поширювати інформацію та ідеї вплинуло оскаржуване рішення, оскільки вона не могла, навіть упродовж короткого періоду, публікувати чи поширювати інформацію або ділитися своїми думками з актуальних питань, які мали привертати до себе значну увагу суспільства. У цьому висновку особливу вагу надано, зокрема, факту того, що на час подій Г. була політичним оглядачем та ведучою новин на національному телеканалі. Крім того, варто нагадати, що збір інформації, який є невід’ємною частиною свободи ЗМІ, також розглядається як важлива попередня умова для роботи журналіста. Суд уже в багатьох випадках вказував, що перешкоди, направлені на обмеження публікації інформації, можуть утримувати осіб від роботи в ЗМІ чи інших пов’язаних сферах, від розслідування певних питань, що становлять суспільний інтерес.

ЄСПЛ підкреслив, що правову основу оскаржуваного заходу, прийнятого мировим суддею Анкари, складали Правило 110 § 2 Процесуальних Правил та стаття 3(2) Закону про медіа. Суд додав, що питання, яке виникло в цій справі, полягало в тому, чи існувало чітке та конкретне положення, на основі якого заявниця могла б будувати свою поведінку в цій сфері на час прийняття оскаржуваного заходу.

ЄСПЛ підкреслив, що рішенням від 11 липня 2019 року, опублікованому в Офіційній Газеті 17 вересня 2019 року, Конституційний суд розглянув правову підставу заборони публікації, прийнятої мировими суддями та встановив порушення права на свободу вираження поглядів та свободи ЗМІ з підстави того, що відповідне втручання не відповідало вимогам законності.

Конституційний суд у своєму рішенні вказав, що «стаття 3(2) Закону про ЗМІ передбачає превентивні заходи стосовно свободи преси. Не оскаржувалося те, що це положення формально становить закон. Проте в цьому розділі не містилося положень, які б дозволяли звернення до заборони публікації як превентивного заходу. Відповідно, в тих випадках, коли в межах кримінального провадження ухвалюється рішення про заборону публікації, правові наслідки дій та фактів, а так само обсяг повноважень органів влади не можуть вважатися визначеними з будь-яким ступенем визначеності. Із цього слідує, що другий пункт статті 3 Закону про ЗМІ не відповідав вимозі “передбачуваності” та “чіткості” стосовно заборони публікації в межах кримінального розслідування..»

Крім того, Конституційний суд розглянув питання того, чи могла стаття 28 § 5 Конституції, що дозволяла застосування заборони на публікацію, забезпечити правову основу оскаржуваного заходу, і дійшов висновку, що ні.

Висновки: ЄСПЛ вказав, що оскаржуване рішення суду, яке становило превентивний захід, направлений на заборону подальшого розповсюдження та публікації будь-якої інформації, мало серйозні наслідки для реалізації заявницею свого права на свободу вираження поглядів з актуального питання.

Суд схвалив висновок Конституційного суду стосовно правової основи оскаржуваного заходу. Він вказав, що за цих обставин оскаржуване втручання було позбавлене «правової основи» для цілей статті 10 Конвенції, а тому перешкоджало заявниці користуватися достатнім рівнем захисту, як того вимагає верховенство права в демократичному суспільстві. Тому було порушено статтю 10 Конвенції щодо заявниці Г.

Констатовані порушення: свобода вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) щодо заявниці Г.

Ключові слова: захист прав журналістів, право на поширення інформації, право на свободу вираження поглядів