Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 травня 2021 року

у справі «XERO FLOR w POLSCE sp. z o.o. v. POLAND»[1]

за заявою № 4907/18

Щодо незаконності складу конституційного суду

Фабула справи: справа стосувалася спроб компанії-заявника отримати компенсацію від держави за шкоду, завдану її продукції (торфу) дикими тваринами. Зокрема, у 2012 році компанія-заявник звернулася до суду з відповідною вимогою, проте їй було присуджено лише 60 % того, що вона вимагала. Компанія-заявник не змогла отримати компенсацію через національні суди. Хоча вона неодноразово зверталася до Конституційного суду з проханням про передачу питання конституційності відповідного закону, суди першої та апеляційної інстанцій відхиляли це клопотання. Зрештою, компанія-заявник подала конституційну скаргу, яка у 2017 році була визнана Конституційним судом неприйнятною. До колегії суддів, яка вирішувала цю справу, входив суддя М. М., якого обрав новий Сейм (нижня палата Парламенту), незважаючи на те, що на його посаду вже було обрано суддю попереднім Сеймом.

Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, компанія-заявник скаржилася на відмову судів у направленні правових питань конституційності Закону про мисливство та Постанови 2010 року до Конституційного суду. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, компанія-заявник також стверджувала, що колегія з 5 суддів Конституційного суду, яка розглядала їхню справу, була сформована в порушення Конституції. Зокрема, суддя М. М., обраний новим Сеймом, незважаючи на те, що ця посада вже була зайнята іншим суддею, обраним попереднім Сеймом. Наостанок компанія-заявник стверджувала про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з неможливістю отримати повну компенсацію шкоди, завданої її майну

Правове обґрунтування: компанія-заявник вказувала, що обрання в грудні 2015 року трьох суддів разом із суддею М. М. до Конституційного суду було результатом стверджувано неправомірної процедури і становило порушення права на суд, встановлений законом.

ЄСПЛ зіслався на своє рішення у справі Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland, в якому визначив сферу охоплення та суть / зміст поняття «суд, встановлений законом». Велика Палата розробила трискладовий тест того, чи конкретні призначення становлять порушення Конвенції: чи має місце явне порушення національного законодавства; чи дозволяло таке призначення діяти суду зі збереженням верховенства права та розподілу влади; якою була оцінка національних судів стосовно призначення. Відповідно, Суд розглянув, чи відповідна судова виборча процедура мала наслідком позбавлення компанії-заявника його права на «суд, встановлений законом» у світлі цього трискладового тесту.

Висновки: ЄСПЛ встановив, що Президент Польщі відмовив у приведенні до присяги трьох суддів, які законно були обрані в жовтні 2015 року попереднім Сеймом. Суд також встановив, що новий склад Сейму в грудні 2015 року обрав трьох нових суддів, зокрема і суддю М. М., на посади, які вже були зайняті. ЄСПЛ не вбачив підстав для незгоди з висновками Конституційного суду про те, що ці недоліки становили явні порушення національного законодавства при призначенні цих суддів. ЄСПЛ встановив, що дії органів законодавчої та виконавчої влади, зокрема недотримання органами влади відповідних рішень Конституційного суду, було пов’язано з оскарженням (з метою узурпації) ролі Конституційного суду як єдиного органу тлумачення Конституції та конституційності закону. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що компанії-заявнику було відмовлено в її праві на «суд, встановлений законом» з огляду на недоліки, допущені, зокрема, при призначенні судді М. М. Таким чином, права компанії-заявника у зв’язку із цим були порушені.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: право на конституційну скаргу, вимоги до судових рішень, справедливість судового розгляду, принцип законного суду