Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 травня 2021 року

у справі «CAAMAÑO VALLE v. SPAIN»

за заявою № 43564/17

Щодо позбавлення виборчих прав особи в межах окремого провадження з визнання її недієздатною

Фабула справи: дочка заявниці (М.) мала вади розумового розвитку. До досягнення М. 18-річного віку заявниця подала заяву про позбавлення М. дієздатності і продовження опіки над нею. Задовольняючи це клопотання, суддя суду першої інстанції також вирішив позбавити М. права голосувати. Заявниця намагалась оскаржити це рішення, проте безуспішно.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ відзначив, що клопотання було подане заявницею, яка діяла від імені своєї доньки М. Суд погодився з тим, що за національним законодавством заявниця реалізовувала права своєї доньки – особи з інвалідністю. Судовий процес у кожній судовій інстанції складався саме з внутрішнього провадження, ініційованого матір’ю з наміром продовжити опіку над своєю донькою: цей процес завершився визнанням її доньки недієздатною та продовженням строку опіки. Тому Суд дійшов висновку, що заявниця мала необхідну правоздатність для подачі цієї заяви. Водночас Суд керувався презумпцією того, що фактичною жертвою імовірного порушення у справі була М.

Спірний захід переслідував легітимну мету в тому, щоб лише громадяни, здатні оцінити наслідки своїх рішень і прийняти усвідомлені та розумні рішення, брали участь у державних справах. Тому Суд впевнився, що цей захід переслідував легітимну мету.

Будь-яке обмеження права голосувати має бути проаналізованим не лише з точки зору зацікавленої особи, а й з точки зору демократичного суспільства в цілому, адже право кожної особи є частиною більш широкої виборчої системи. Кожна держава сама визначає, яким чином має забезпечуватися «вільне» вираження народом своєї думки, водночас ухваливши положення, що висловлена думка представляє думку «народу». Тоді як низка держав підкреслюють право всіх людей брати участь у виборах, решта – підкреслюють вимогу вільного та самостійного електорального вибору виборців, тим самим забороняючи особам з певними вадами розумового розвитку брати участь у виборах. Обидві системи охоплюються в межах свободи розсуду держав; у межах другої із систем умови позбавлення права голосу застосовуються лише до осіб, які фактично не можуть зробити вільний та самостійний вибір під час виборів.

Висновки: Суд розглянув питання, чи ретельно національні суди дослідили обґрунтування обмеження прав М. у світлі принципів Конвенції. М. втратила своє право голосувати не в результаті автоматичного загального обмеження, а в результаті конкретного рішення, ухваленого в межах окремого провадження з визнання її недієздатною, порушеного за проханням її батьків (порівняйте, Alajos Kiss v. Hungary). Її батьки ініціювали це провадження, адже вони були обізнані, що їхня донька мала серйозні проблеми, внаслідок яких не могла самостійно керувати своїм життям. В оцінці «готовності голосувати» брали участь чотири різні судові органи. Суддя суду першої інстанції ретельно, урівноважуючи конкуруючі інтереси й оцінюючи надані в межах провадження докази і звіти, розглянув питання дієздатності доньки заявниці і дійшов висновку про необхідність його продовження і позбавлення її права голосувати, адже вона не мала когнітивних навичок, щоб зрозуміти значення голосу, і легко піддавалася впливу. Це рішення підтримали Регіональний суд, розглянувши в апеляційному порядку, і Верховний суд. Верховний суд, розглянувши скаргу заявниці по суті, установив, що рішення Регіонального суду містило ретельний аналіз справи й було правильно урівноважено відповідні інтереси. Зрештою, Конституційний суд після установлення того, що судові рішення ґрунтувалися на індивідуальній оцінці ситуації доньки заявниці і не демонстрували жодного свавілля, ірраціональності чи явної помилки, відхилив скаргу заявниці amparo. Тому позбавлення М. права голосувати було пропорційним легітимній меті.

З урахуванням підстав для виключення М. з виборчого процесу Суд дійшов висновку, що оскаржуваний захід не перешкоджав вільному вираженню народом своєї думки.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на вільні вибори (ст. 3 Першого протоколу до Конвенції); відсутнє порушення заборони дискримінації статті разом з правом на вільні вибори та загальною забороною дискримінації (ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 3 Першого протоколу до Конвенції та зі ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції).

Ключові слова: принцип заборони дискримінації, підстави визнання недієздатним, захист виборчих прав