Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 травня 2021 року

у справі «AMAGHLOBELI AND OTHERS v. GEORGIA»

за заявою № 41192/11

Щодо порушення журналістами концепції «відповідальної журналістики»

Фабула справи: посилаючись на статтю 10 Конвенції, всі троє заявників скаржились, що накладення штрафу за збір новин у зоні обмеженого митного контролю на прикордонному контрольнопропускному пункті становило втручання у їхні права. Вони також вказували, що сума штрафу була надмірно високою, щоб бути стримувальним фактором для журналістських розслідувань

Правове обґрунтування: ЄСПЛ розглянув обставини справи з огляду на два міркування, притаманні його усталеній практиці за статтею 10 Конвенції: цінність діяльності зі збору інформації та концепція «відповідальної» журналістики. Обмеження дослідницької та слідчої діяльності журналіста потребує ретельного вивчення з огляду на ризик для її життєво важливої волі «суспільного спостерігача» та здатності надавати точну та достовірну інформацію. Утім концепція відповідальної журналістики означає, що журналісти мають поводитися законно, в тому числі коли публічно взаємодіють з органами влади при виконанні своїх журналістських функцій.

ЄСПЛ вказав, що аргумент заявників про непередбачуваність національного законодавства детально розглянули національні суди, які керувалися тим, що Митний кодекс та Наказ 1766 Міністерства фінансів конкретно забороняли їхні дії, і рішення яких не містили жодних свавільних міркувань. ЄСПЛ не ставив під сумнів те, що оскаржуване втручання переслідувало легітимну мету запобігання безладам / заворушенням у державній прикордонній зоні.

ЄСПЛ вказав, що пункт 2 статті 10 Конвенції не гарантував повної необмеженої свободи вираження поглядів, навіть стосовно висвітлення ЗМІ інформації з питань, що викликає серйозне занепокоєння суспільства. Зокрема, незважаючи на життєво важливу роль ЗМІ в демократичному суспільстві, журналісти в принципі не можуть бути звільнені від свого обов’язку дотримуватися звичайного кримінального права лише на тій основі, що вони є журналістами. ЄСПЛ підкреслив, що національні суди належним чином розглянули право заявників на свободу вираження поглядів, визнали їхній статус як журналістів та надали вагомі причини для своїх рішень.

Що стосується роботи заявників, то Суд не мав сумнівів у тому, що діяльність зі збору новин могла неабияк сприяти публічним обговоренням питання, що становить суспільний інтерес. Проте Суд вказав, що журналісти могли б почекати та поговорити з туристами на виході із зони чи запитати попереднього дозволу на доступ до державної контрольованої зони. Якщо вони визнали важливим спостерігати за процедурами митного оформлення інкогніто, не запитуючи попереднього дозволу, то вони все ще мають юридичне зобов’язання покинути зону, як тільки про це попросять відповідні працівники митниці. Крім цього, на жодному з етапів національного провадження заявникам не вдалося продемонструвати, що лише початкове й безпосереднє знання митних правил, засноване на їхній особистій присутності та присутності в обмеженій зоні, могло б надати цінності та достовірності тією мірою, якою це необхідно для їхньої журналістської діяльності.

Суд також визнав за необхідне відзначити, що національні органи влади не заперечували проти використання заявниками всіх інтерв’ю, записаних під час їхнього перебування в зоні митного контролю, та публікації статті про їхнє журналістське розслідування. Крім того, сума штрафу – приблизно 320 євро – не була надмірною

Висновки: з урахуванням концепції «відповідальної журналістики» Суд вважав, що заявники мали бути обізнаними та визнати всі правові наслідки незаконної поведінки. Журналісти в принципі не можуть бути звільнені від свого обов’язку дотримуватися закону лише на тій основі, що стаття 10 Конвенції надає їм захист. Припускаючи, що журналісти не мали іншого виходу, крім як зробити свій вибір між загальним обов’язком дотримуватися звичайного адміністративного права, від якого очевидно не були звільнені, та своїми професійними обов’язками, вони зробили свій вибір на шкоду обов’язкам законослухняного громадянина, і тоді найменше, що він них очікувалось, це знати та прийняти правові наслідки незаконної поведінки включно з ризиком бути підданими правовим санкціям.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: відповідальність преси, обмеження журналістської діяльності, порушення митних правил, право на збір інформації