Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 травня 2024 року

у справі «MYTSYK AND KRAVCHUK v. UKRAINE»

за заявою № 51984/17

Щодо неефективного розслідування кримінального провадження за фактом жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів з адвокатами під час виконання ними своїх професійних обов'язків

Фабула справи: заявники, які є практикуючими адвокатами, скаржилися за статтею 3 Конвенції на те, що вони зазнали жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів, коли намагалися бути присутніми під час обшуку в будинку їхнього клієнта, а також на те, що не було проведено ефективного розслідування цієї справи. Вони також скаржилися, що цей інцидент призвів до порушення статті 8 Конвенції.

Правове обґрунтування: усталеним принципом практики Суду є те, що коли особа висуває обґрунтовану скаргу на те, що вона зазнала поводження, яке порушує статтю 3, з боку поліції або інших подібних агентів держави, це положення непрямо вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Таке розслідування має привести до встановлення та покарання винних, а також відповідати вимогам оперативності, ретельності, незалежності та громадського контролю (див., наприклад, рішення у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia) [GC], no. 39630/09, §§ 182-85, ECHR 2012).

Повертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що твердження заявників про жорстоке поводження на національному рівні було підтверджено, принаймні в частині, що стосується походження та часу отримання ними тілесних ушкоджень, судово-медичними доказами. Таким чином, їхня скарга була обґрунтованою з точки зору процесуального зобов'язання держави провести ефективне національне розслідування у цій справі.

Висновки: наведені нижче беззаперечні недоліки та затримки вказують на те, що проведене розслідування не відповідає необхідному рівню ефективності.

Суд зазначає, зокрема, що, хоча безпосередня участь агентів СБУ в інциденті із заявниками була беззаперечною, а наявний відеозапис вказував на можливі насильницькі наміри осіб, які виглядали як ці агенти, СБУ відмовилася співпрацювати з органами прокуратури та проводити будь-яке власне розслідування у цій справі. За таких обставин навряд чи можна було очікувати, що розслідування призведе до точного встановлення фактів, ідентифікації та, за необхідності, покарання винних.

Крім того, Суд зазначає, що розслідування зайшло в глухий кут щонайменше на чотири роки: з серпня 2015 року по серпень 2019 року не було проведено жодного слідчого заходу. Також немає жодної інформації про те, чи проводилися такі заходи після цього. На сьогоднішній день - тобто через понад сім років після початку розслідування - розслідування не дало жодних переконливих результатів. Така надмірна затримка, якій не було надано жодних пояснень, сама по собі є несумісною із зобов'язаннями держави за статтею 3 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона катування у процесуальному аспекті (ст. 3 Конвенції); відсутнє порушення заборони катування у матеріальному аспекті (ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: принцип заборони катування, перешкоджання професійній діяльності, заборонені методи розслідування