Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 червня 2021 року

у справі «HASÁLIKOVÁ v. SLOVAKIA»

за заявою № 39654/15

Щодо відсутності порушення права на захист

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 та підпункти (а), (b) і (с) пункту 3 статті 6 і статті 17 Конвенції, заявниця скаржилася на несправедливість кримінального провадження щодо неї, яке не було адаптовано з урахуванням стану її психічного здоров’я; що вона не могла усвідомлювати обвинувачення й супровідні інструкції про процесуальні права і їй не було надано достатньо часу для вибору захисника й підготовки свого захисту. Також під час досудового розслідування вона була позбавлена належної правової і психологічної допомоги, а її зізнання, надане на досудовому розслідуванні, було використано як доказ, хоча пізніше вона його заперечувала й на її користь було надано низку доказів.

Правове обґрунтування: право особи, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист з боку адвоката, передбачене підпунктом (c) пункту 3 статті 6 Конвенції, є однією з основоположних характеристик справедливого судового розгляду. Національні органи влади повинні враховувати бажання обвинуваченого щодо його вибору юридичного представника, але можуть їх відхилити, якщо є відповідні та достатні підстави вважати, що це необхідно в інтересах правосуддя (див. Dvorski v. Croatia [GC], № 25703/11, пункти 79 та 81, з подальшими посиланнями, ЄСПЛ 2015). Своєчасний доступ до адвоката є важливою противагою уразливості підозрюваних, які перебувають під вартою, забезпечує основоположну гарантію від примусу та жорстокого поводження поліції з підозрюваними і сприяє запобіганню судовим помилкам та досягненню цілей статті 6 Конвенції, зокрема в частині рівності прав органів досудового розслідування або прокуратури та обвинуваченого (див. Ibrahim and Others, п. 255, та Simeonovi v. Bulgaria [GC] [ВП], № 21980/04, п. 112, рішення від 12 травня 2017 року). Одним з основних завдань захисника під час перебування в поліції та на стадії досудового розслідування є забезпечення права обвинуваченого не свідчити проти самого себе та права зберігати мовчання (див. Beuze v. Belgium [GC], № 71409/10 [ВП], п. 128, рішення від 9 листопада 2018 року).

З метою забезпечення практичності та ефективності захисту права на захисника, права зберігати мовчання та не свідчити проти себе надзвичайно важливо те, щоб підозрювані про них знали. Отже, ЄСПЛ вважає, що право не свідчити проти себе, право зберігати мовчання та право на правову допомогу має особа, «обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення», у значенні статті 6 Конвенції, яка мала право бути поінформованою про такі права. Таким чином, підпункт (c) пункту 3 статті 6 Конвенції слід тлумачити як гарантуючий право особам, яких обвинувачують у вчиненні злочину, бути негайно проінформованими про зміст права на правову допомогу незалежно від їх віку, конкретної ситуації та того, чи їх представляє офіційно призначений захисник або захисник за власним вибором (див. Beuze, п. 129, та Simeonovi, п. 119, цит. вище).

Висновки: слід визнати, що з матеріалів справи випливає, що клопотання слідчого про призначення захисників як для заявниці, так і для іншого співобвинуваченого було сформульовано до того, як заявницю було повідомлено про обвинувачення та її процесуальні права, й обґрунтовувалося поясненнями цього співобвинуваченого про відсутність у нього коштів для вибору адвоката. У подальшому суд назвав підставою для призначення адвоката заявниці те, що вона не обрала свого захисника на власний розсуд. Далі призначений судом адвокат був присутній, аби допомогти заявниці з найпершого її контакту з поліцією, оскільки він брав участь у допиті іншого співобвинуваченого, який відбувся раніше.

ЄСПЛ також зазначає, що згідно з офіційним протоколом заявниця після прибуття до відділення поліції була повідомлена про обвинувачення, включаючи інформацію про обов’язковість участі захисника в її справі та про право на вибір адвоката, протягом тридцяти хвилин після пред’явлення обвинувачення. Ні заявниця, ні адвокат, призначений їй судом, не висловили в той конкретний час чи пізніше будь-яких заперечень щодо свободи заявниці на вибір адвоката на власний розсуд чи щодо часу, необхідного для підготовки захисту. Навпаки, підписавши у присутності призначеного судом адвоката свою офіційну заяву, зроблену 25 жовтня 2009 року, заявниця підтвердила, що її було повідомлено про право на вибір захисника та надано час на консультацію з адвокатом до проведення допиту. Крім того, під час допиту заявниця зазначила, що вона не обрала адвоката через своє фінансове становище і погодилася на захист призначеним судом адвокатом. У зв’язку із цим ЄСПЛ особливо враховує той факт, що як заявниця, так і її адвокат підписали відповідний протокол.

Таким чином, ЄСПЛ не може надати вагу твердженню заявниці про те, що її було обмежено у праві на вибір захисника на власний розсуд.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (п. 3 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, право на адвоката, захист прав обвинуваченого, засади кримінального провадження