Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 червня 2021 року

у справі «BRODA ET BOJARA c. POLOGNE»

за заявами №№ 26691/18 і 27367/18

Щодо процесуальних гарантій забезпечення належного захисту судової автономії від неправомірного впливу

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявники скаржилися, що їх було усунуто з посад заступників голови суду, та вказували, що таке звільнення було незаконним і свавільним і жодних конкретних засобів захисту, за допомогою якого вони могли б це рішення оскаржити, не було.

Правове обґрунтування: насамперед ЄСПЛ зазначив, що з міністерських листів було очевидно, що рішення Міністра юстиції про відсторонення заявників від посади не можуть бути оскаржені. За змістом тверджень Уряду виключення можливості апеляційного оскарження рішення про відсторонення мало на меті сприяти реалізації міністерських реформ у польській судовій системі.

ЄСПЛ наголосив, що Рада Європи та інші міжнародні організації, а також практика міжнародних судів надають все більше значення принципу дотримання процесуальної справедливості у справах, що стосуються відсторонення чи звільнення суддів, і, зокрема, втручання органу влади, незалежного від виконавчої та законодавчої гілок влади, у будь-яке рішення, що впливає на припинення повноважень судді.

ЄСПЛ зауважив, що заявники були достроково усунені з посад голів судів Міністром юстиції відповідно до статті 17 Закону від 12 липня 2017 року. Цей закон мав перехідні положення і дозволяв Міністру звільняти голів суду на власний розсуд, не обмежуючись жодними матеріальними чи процесуальними умовами. Оскаржувані рішення Міністра юстиції не містили причин і не підлягали перегляду зовнішнім органом, незалежним від відповідного Міністра.

ЄСПЛ зазначив, що застосовне на час відсторонення заявників національне законодавство жодним чином не захищало їх від передчасного та свавільного припинення своїх обов’язків як заступників голови суду. Проте судді повинні користуватися захистом від свавільних дій органів виконавчої влади, і лише перегляд законності цього рішення незалежним судовим органом міг би зробити це право ефективним.

ЄСПЛ наголосив на важливості захисту незалежності судової гілки влади та поваги до процесуальної справедливості у справах, що стосуються кар’єри суддів. ЄСПЛ зауважив, що застосовне до заявників національне законодавство стосовно усунення не уточнювало умови, за яких голови судів можуть бути відсторонені від посади в порядку винятку з принципу, згідно з яким суддя повинен мати гарантію перебування на своїй посаді протягом свого терміну повноважень. Майже всі повноваження в таких питаннях були зосереджені в руках представника органу виконавчої влади, а органи судового самоврядування, такі як, зокрема, Національна рада правосуддя, були виключені з процесу. Далі ЄСПЛ зазначив, що заявники не мали права робити заяви й не були поінформовані про причини міністерських рішень. Зрештою, ці рішення не переглядалися будь-яким органом, незалежним від Міністерства юстиції.

Висновки: ЄСПЛ із занепокоєнням зазначив, що у своїх зауваженнях Уряд-відповідач заявив, що законодавча база щодо дострокового усунення голів судів дозволила їм обійти відповідні процедури. Однак ЄСПЛ зазначив, що саме ці процедури забезпечували гарантії, що лежать в основі принципу, закріпленого у статті 6 Конвенції, згідно з яким «незалежний суд» (у значенні цього положення Конвенції) повинен обов’язково забезпечувати гарантоване перебування на посаді незалежно від того, чи відповідний суддя відсторонюється від виконання своїх судових обов’язків чи лише від адміністративних функцій, виконуваних у судовій системі. З огляду на важливість ролі суддів у захисті прав, передбачених Конвенцією, ЄСПЛ визнав необхідним створення процесуальних гарантій, щоб забезпечити належний захист судової автономії від неправомірного впливу. На карту поставлена довіра суспільства до судової системи.

Оскільки дострокове припинення повноважень заявників як заступників голови суду не розглядалося ні судом загальної юрисдикції, ні іншим органом, що виконує судові функції, держава-відповідач порушила саму суть права заявників на доступ до суд. Таким чином, мало місце порушення права на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: правовий статус суддів, право на судовий захист, принцип незалежності суддів, автономія судової влади