Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 01 липня 2021 року

у справі «ASSOCIATION BURESTOP 55 ET AUTRES c. FRANCE»

за заявами № 56176/18 та п’ятьох інших

Щодо обмеження права природоохоронної організації на доступ до суду

Фабула справи: справа стосувалася природоохоронних організацій, які виступили проти запланованого промислового центру геологічного зберігання, відомого як Cigéon, на ділянці Буре уздовж кордонів департаментів Meuse, Haute-Marne та Vosges в адміністративному регіоні Grand Est. Центр був спроєктований для зберігання в глибоких геологічних сховищах високоактивних радіоактивних відходів з тривалим строком зберігання. Ці асоціації звернулися до суду з позовом до Національного агентства з управління радіоактивними відходами (ANDRA), вимагаючи компенсації шкоди, завданої ненаданням обов’язкової публічної інформації за статтею L. 542-12 7° Екологічного кодексу. Їхні позови було відхилено: один – у зв’язку з відсутністю в асоціації locus standi, а інші п’ять – по суті.

Правове обґрунтування: розглядаючи застосовність статті 6 § 1 в її цивільному аспекті, Суд зазначив, що основною метою асоціації був захист суспільних інтересів, і що, з огляду на це, її «оскарження» не стосувалося цивільного «права», носієм якого вона могла б себе вважати. Вона зазначила, що суворе тлумачення статті 6 § 1 призвело б до висновку, що вона не може бути застосована до розглядуваного провадження. Однак, враховуючи, зокрема, що такий підхід не відповідав би реаліям сучасного громадянського суспільства, в якому об'єднання відіграють важливу роль, в тому числі шляхом відстоювання певних інтересів перед національними органами влади або судами, зокрема, у сфері захисту навколишнього середовища, Суд постановив, що вищезазначені критерії повинні гнучко застосовуватися, коли об'єднання скаржиться на порушення статті 6 § 1. При цьому вона зазначила, що в основі вимог асоціації-заявника лежить питання права громадськості на інформацію та участь у процесі прийняття рішень при наданні дозволу на діяльність, що становить небезпеку для здоров'я або навколишнього середовища. Далі вона зазначила, що неурядові організації, які мають статус юридичної особи та є активними учасниками громадянського суспільства, безсумнівно, відіграють певну роль у складі цієї «громадськості», зазначивши, що відповідно до Орхуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (ратифікована Францією), «громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб та, відповідно до національного законодавства або звичаю, їхні асоціації, організації чи групи» (стаття 2. 4 зазначеної Конвенції).

Суд дійшов висновку, що, хоча об'єктом провадження, про яке йдеться, по суті, був захист суспільного інтересу, «оскарження», порушене асоціацією-заявником, також мало достатній зв'язок з «правом», на яке вона могла претендувати як юридична особа, щоб стаття 6 § 1 Конвенції не була визнана незастосовною з її власної ініціативи.

Виправдовуючи визнання позову асоціації-заявника неприйнятним, Уряд посилався на умови доступу до суду для асоціацій, що відстоюють і намагаються захистити колективні інтереси. У зв’язку із цим принципова умова, дотримання якої розглянув Апеляційний суд Версаля 23 березня 2017 року, ґрунтувалася на співвідношенні статутної мети асоціації-заявника та колективних інтересів, які вона намагалася захистити в суді. Уряд стверджував, що таке обмеження мало за мету запобігання накопиченню нерозглянутих справ у судах разом із можливими зловживаннями з боку асоціацій, такими як використання права на доступ до суду для отримання прибутку.

Висновки: ЄСПЛ нагадав, що позов асоціації MIRABEL-LNE стосувався розгляду спору про цивільне право для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції – право, яким асоціація була наділена (право на інформацію та участь в екологічних питаннях). ЄСПЛ відзначив, що Уряд, аргументи якого стосувалися виключно захисту асоціаціями колективних інтересів, не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що відмова в судовому розгляді щодо права такого характеру переслідувала легітимну мету та була їй пропорційною.

Крім цього, ЄСПЛ, по-перше, зауважив, що Апеляційний суд Версаля проігнорував факт, що асоціація MIRABEL-LNE була офіційно схвалена на основі статті L. 141-1 Екологічного кодексу. Як визнав Уряд, таке схвалення в принципі наділяло її правом на звернення до суду (locus standi). Справді, як вбачається зі статті L. 142-2 Екологічного кодексу, такі схвалені асоціації «[можуть] здійснювати права, надані сторонам цивільного провадження стосовно фактів, що заподіюють пряму чи непряму шкоду колективним інтересам, які вони намагаються захищати і які рівноцінні порушенню законодавчих положень про захист природи та навколишнього середовища … або направлені на боротьбу із забрудненням чи іншими неблагополучними факторами чи на забезпечення ядерної безпеки й радіаційного захисту … а також прийняття документів для їх імплементації».

По-друге, Суд відзначив, що, визнаючи позов асоціації MIRABEL-LNE неприйнятним, Апеляційний суд Версаля дійшов висновку про те, що на відміну від інших асоціацій-заявників статутна мета цієї асоціації не передбачала ані боротьби з екологічними ризиками та ризиками для здоров’я, створюваними ядерною промисловістю та її відповідною діяльністю і проєктами у сфері розвитку, ані інформування суспільства про небезпеки захоронення радіоактивних відходів: статут цієї асоціації було викладено переважно загально про те, що її діяльність спрямована на захист навколишнього середовища. Такий підхід рівноцінний проведенню розмежування між захистом від ядерної небезпеки та захистом навколишнього середовища, в той час як перший є, безумовно, невід’ємною частиною останнього. Крім того, таке тлумачення статуту асоціації-заявника мало наслідком надмірне обмеження обсягу її соціальної мети, особливо з урахуванням того, що стаття 2 цього статуту стосувалася запобігання «технологічним ризикам».

Тому висновок Апеляційного суду Версаля, підтверджений Касаційним судом, який установив явно непропорційне обмеження права на доступ до суду, був із цього погляду явно необґрунтованим.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) щодо асоціації MIRABEL-LNE.

Ключові слова: порушення екологічних прав, захист довкілля, право на доступ до правосуддя