Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 липня 2021 року

у справі «NORMAN v. THE UNITED KINGDOM»[1]

за заявою № 41387/17

Щодо підстав для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення розголошення інформації про пенітенціарну установу журналісту

Фабула справи: посилаючись на статтю 7 Конвенції, заявник скаржився, що правопорушення у вигляді посадового проступку є надто невизначеним, щоб він міг передбачити, що в результаті своїх дій він буде підданий кримінальному переслідуванню. З урахуванням статті 10 Конвенції заявник скаржився, що розкриття газетою «Mirror Group Newspapers» (далі – «MGN») його особи поліції, його подальше обвинувачення й засудження становили порушення його права на захист як журналістського джерела за статтею 10 Конвенції.

Заявник – працівник в’язниці у відповідний час – протягом декількох років передавав інформацію про в’язницю, в якій працював, журналісту таблоїдного видання в обмін на гроші. У 2011 році було розпочато публічне розслідування («розслідування Левесона») поведінки деяких журналістів, які працюють у друкованих періодичних виданнях Великої Британії, а поліція розпочала кримінальне розслідування (операція «Ельведен») щодо тверджень про неправомірні виплати державним службовцям від деяких журналістів. Працівники правоохоронних органів звернулися до власника газети «MGN» з метою отримання інформації про державних службовців, яким було сплачено кошти за інформацію. Між поліцією та «MGN» було погоджено Меморандум про взаєморозуміння щодо добровільного надання матеріалів у межах «Операції Ельведен» (далі – Меморандум). У межах цього Меморандуму «MGN» розкрила ім’я заявника поліції. Згодом його було засуджено за неправомірні дії на державній службі та призначено покарання у виді двадцяти місяців позбавлення волі. Заявник оскаржував обвинувальний вирок і призначене покарання, проте безуспішно.

Правове обґрунтування: національні суди зазначили, що більшість інформації, розкритої заявником, не становила суспільного інтересу, а також заявник не був першочергово мотивований побоюваннями у громадських інтересах: натомість суддя, який ухвалив рішення, встановив, що заявник був мотивований грошима та сильною неприязню до керівника в’язниці. Окрім того, оскільки заявник не заявляв перед ЄСПЛ, що він діяв як викривач, у ЄСПЛ не було необхідності з’ясовувати, чи займало центральне місце у судовій практиці питання викривання, а саме чи існували будь-які альтернативні канали або інші ефективні засоби для того, щоб заявник міг усунути ймовірне протиправне діяння, яке він мав намір розкрити (порівняйте рішення ЄСПЛ у справі Guja v. Moldova [ВП]). ЄСПЛ, зокрема, зауважив, що суддя, який призначив покарання, вказав на той факт, що заявник, ураховуючи його членство у профспілці, міг використовувати офіційні канали для розповсюдження інформації, якби його цікавили лише суспільні інтереси.

Висновки: обвинувачення та засудження були передбачені законом і переслідували законні цілі в забезпеченні громадської безпеки, запобіганні беззаконню або злочинності, захисту здоров’я або моралі, репутації чи прав інших осіб, а також запобіганні розголошенню інформації, отриманої таємно. Щодо того, чи були необхідними обвинувачення та засудження заявника в демократичному суспільстві, не може бути сумнівів у тому, що він свідомо вчинив дії, які суперечили вимогам його посади державного службовця, і що сфера та масштаби його протиправної поведінки були значними. У цьому контексті ЄСПЛ також надав велике значення серйозній шкоді, заподіяній іншим ув’язненим, персоналу та довірі громадськості до пенітенціарної служби внаслідок поведінки заявника. Отже, існував сильний суспільний інтерес у притягненні його до відповідальності з метою збереження цілісності й ефективності роботи в’язниці та довіри громадськості до неї.

Отже, причини для пред’явлення обвинувачення та засудження заявника були відповідними й достатніми.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції)

Ключові слова: відповідальність публічних службовців, право на інформацію, порушення правил роботи у пенітенціарній установі