Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 липня 2021 року

у справі «NORMAN v. THE UNITED KINGDOM»

за заявою № 41387/17

Щодо передбачуваності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері службової діяльності

Фабула справи: посилаючись на статтю 7 Конвенції, заявник скаржився, що правопорушення у вигляді посадового проступку є надто невизначеним, щоб він міг передбачити, що в результаті своїх дій він буде підданий кримінальному переслідуванню. З урахуванням статті 10 Конвенції заявник скаржився, що розкриття газетою «Mirror Group Newspapers» (далі – «MGN») його особи поліції, його подальше обвинувачення й засудження становили порушення його права на захист як журналістського джерела за статтею 10 Конвенції.

Заявник – працівник в’язниці у відповідний час – протягом декількох років передавав інформацію про в’язницю, в якій працював, журналісту таблоїдного видання в обмін на гроші. У 2011 році було розпочато публічне розслідування («розслідування Левесона») поведінки деяких журналістів, які працюють у друкованих періодичних виданнях Великої Британії, а поліція розпочала кримінальне розслідування (операція «Ельведен») щодо тверджень про неправомірні виплати державним службовцям від деяких журналістів. Працівники правоохоронних органів звернулися до власника газети «MGN» з метою отримання інформації про державних службовців, яким було сплачено кошти за інформацію. Між поліцією та «MGN» було погоджено Меморандум про взаєморозуміння щодо добровільного надання матеріалів у межах «Операції Ельведен» (далі – Меморандум). У межах цього Меморандуму «MGN» розкрила ім’я заявника поліції. Згодом його було засуджено за неправомірні дії на державній службі та призначено покарання у виді двадцяти місяців позбавлення волі. Заявник оскаржував обвинувальний вирок і призначене покарання, проте безуспішно.

Правове обґрунтування: відправною точкою для ЄСПЛ стало роз’яснення критерію тяжкості, наведене в довідці Генерального прокурора (№ 3 від 2003 року). Там Апеляційний суд указав на роль мотивів, якими керувався державний службовець, обставини, за яких мала місце оскаржувана поведінка, та наслідки порушення у встановленні того, чи було досягнуто необхідний ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Той факт, що заявникові платили за розголошення відповідної конфіденційної інформації, безперечно, стосувався його мотиву у вчиненні протиправних дій, а також становив частину обставин, за яких така поведінка мала місце. Отже, перед тим, як розпочинати таку поведінку, заявникові мало би бути очевидним те, що прийняття ним коштів в обмін на розповіді, ймовірно, є фактором, який буде врахований судом при оцінці того, чи було вчинено правопорушення. ЄСПЛ погодився із суддею суду першої інстанції в тому, що факт того, що заявник вирішив виписати своєму сину декілька чеків / рахунків, міг слугувати для висновку про обізнаність заявника в тому, що він робить, неправильність таких дій і порушення цим службових обов’язків. Зокрема, ЄСПЛ вважав, що спроба приховати кошти демонструє, що заявник добре усвідомлював потенційне значення того, яку роль виплата грошей могла б відіграти в будь-якому подальшому розслідуванні протиправних дій. Заявник стверджував, що важливість виплат для встановлення правопорушення не була повністю очевидною до ухвалення наступного рішення національного суду. Однак виплата була лише одним з елементів, який враховували національні органи державної влади при встановленні необхідного ступеня тяжкості вчинення правопорушення. Далі ЄСПЛ повторив, що стаття 7 Конвенції не виключає поступового уточнення норм кримінальної відповідальності шляхом судового тлумачення і що будь-який розвиток подальшої судової практики відповідав суті правопорушення і міг бути обґрунтовано передбачуваним.

Також заявникові мало бути очевидним, ураховуючи зміст довідки Генерального прокурора (№ 3 від 2003 року), що наслідки його дій будуть узяті до уваги при встановленні того, чи було виконано перевірку тяжкості правопорушення. Національні суди вказали на підозри, які виникли щодо невинних працівників у результаті витоку інформації з невстановленого джерела, демонізовану в ЗМІ шкоду ув’язнених і загальну ворожнечу та недовіру, викликану витоком інформації як серед ув’язнених, так і між ув’язненими і працівниками. Крім цього, національні суди зауважили, що корупція серед працівників тюрми в масштабах, як у випадку заявника, підірвала довіру громадськості до пенітенціарної служби. Такі наслідки мали серйозний характер, і відсутні підстави стверджувати, що будь-який із висновків національних судів не був непередбачуваним чи неочікуваним.

Висновки: опис самого критерію тяжкості вчинення злочину в довідці Генерального прокурора (№ 3 від 2003 року) свідчить про те, що обсяг і масштаб розглядуваної поведінки могли бути важливим фактором при оцінці ступеня тяжкості. Як зазначали національні суди, заявник надавав газеті інформацію в обмін на гроші у 40 випадках упродовж 5 років, що є грубим порушенням правил, про які він був добре обізнаний. Заявник стверджував, що його поведінка повинна каратись лише в межах дисциплінарного провадження, а не кримінального. Однак поведінка не виходила за межі кримінального закону лише тому, що вона також була дисциплінарним правопорушенням.

ЄСПЛ не виключив виникнення випадків, коли з огляду на їх фактичні обставини, обвинувачення та засудження за неправомірні дії на державних посадах неможливо було б передбачити. Однак з огляду на вищезазначені причини ЄСПЛ не вважав обвинувачення та засудження заявника таким випадком. Загалом ЄСПЛ переконався в тому, що заявник повинен був знати, за необхідності – після звернення за юридичною консультацією, що, надаючи журналісту інформацію про внутрішню діяльність в’язниці в обмін на гроші протягом п’ятирічного періоду, він ризикував бути визнаний винним у вчиненні правопорушення у сфері службової діяльності.

Констатовані порушення: відсутнє порушення принципу ніякого покарання без закону (ст.7 Конвенції)

Ключові слова: відповідальність публічних службовців, принцип “nullum crimen sine lege”, порушення правил роботи у пенітенціарній установі