Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 08 липня 2021 року

у справі «БЕРЛІЗЕВ ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявою № 43571/12

Щодо проведення відеозйомки негласної слідчої дії без попереднього судового дозволу

Фабула справи: заявник скаржився за статтею 8 Конвенції на проведення працівниками міліції його незаконної відеозйомки та за пунктом 1 статті 6 Конвенції на визнання його винним в одержанні хабара на підставі незаконно отриманих доказів.

Правове обґрунтування: сторони не оскаржують, що відеозйомка розмови заявника з Г. становила втручання у право заявника на повагу до приватного життя за статтею 8 Конвенції. Суд не вбачає підстав вважати інакше (див. рішення у справі «П.Г. та Дж.Х. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.H. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, пункт 59, ЄСПЛ 2001‑IX та згадане рішення у справі «Хамбардзумян проти Вірменії» (Hambardzumyan v. Armenia), пункт 58 з подальшими посиланнями). Будь-яке втручання може бути виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції, лише якщо воно відповідає закону, переслідує одну або декілька законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення будь-якої такої цілі (див. згадане рішення у справі «Хамбардзумян проти Вірменії» (Hambardzumyan v. Armenia), пункт 59).

Словосполучення «згідно із законом» пункту 2 статті 8 Конвенції по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм (див. рішення у справі «Акопян проти України» (Akopyan v. Ukraine), заява № 12317/06, пункт 109, від 05 червня 2014 року). Якщо було доведено, що втручання не відповідало закону, то зазвичай порушення статті 8 Конвенції встановляються без визначення того, чи переслідувало втручання «законну мету», або чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві» (див. рішення у справі «Георгій Ніколаішвілі проти Грузії» (Giorgi Nikolaishvili v. Georgia), заява № 37048/04, пункт 129, від 13 січня 2009 року).

Висновки: Суд зауважує, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» 1992 року відеозйомка негласної слідчої дії щодо заявника мала бути санкціонована рішенням суду. Ця вимога національного законодавства була важливою процесуальною гарантією проти свавільного втручання у приватне життя. Суд підтвердив важливість цієї гарантії, наголосивши, що після введення її в дію судові органи влади повинні наводити відповідні та достатні підстави у своїх дозволах на проведення негласних слідчих дій (див. у зв’язку з цим згадане рішення у справі «Хамбардзумян проти Вірменії» (Hambardzumyan v. Armenia), пункт 65 in fine). Проте ніщо не вказує, що в цій справі такий попередній судовий дозвіл коли-небудь отримувався працівниками міліції.

З цього випливає, що у цій справі втручання не можна вважати здійсненим «згідно із законом», як того вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист приватного життя, негласне розслідування, НСРД