Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 липня 2021 року

у справі «RECZKOWICZ v. POLAND»

за заявою № 43447/19

Щодо недоліків процедури призначення суддів

Фабула справи: заявниця-адвокат скаржилась на те, що Дисциплінарна палата Верховного суду Польщі, яка розглядала щодо неї справу, не була «судом, встановленим законом» та не була неупередженою і незалежною. Зокрема, вона стверджувала, що судді Дисциплінарної палати, які розглянули її справу, були призначені Президентом Польщі за рекомендаціями Національної ради правосуддя (далі – НРП) в порушення національного законодавства, і принципів верховенства права, розподілу влад та незалежності правосуддя. Вона заявляла, що нова Дисциплінарна палата мала політичний характер: справжня мета полягала у придушенні будь-яких суддівських заперечень проти змін у польській правовій системі з боку чинного Уряду.

Ця справа є однією з 38 справ проти Польщі, поданих упродовж 2018–2021 років, щодо різних аспектів реорганізації судової системи Польщі, розпочатої у 2017 році. ЄСПЛ підкреслив, що до його завдань не належить оцінка законності реорганізації польської судової системи загалом. Він покликаний з’ясувати, чи вплинули ці зміни на права заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції, і якщо так, то яким чином. Після декількох інцидентів під час представництва клієнтів право заявниці на зайняття адвокатською діяльністю було зупинено Дисциплінарним судом Палати адвокатів Померанії (the Pomerania Bar Chamber Disciplinary Court) на три роки. Заявниця оскаржувала це рішення до судів, проте Дисциплінарна палата Верховного суду (одна з двох новостворених у результаті судової реформи палат) відхилила її касаційну скаргу.

Правове обґрунтування: Суд розглянув цю справу у світлі критеріїв, установлених Великою Палатою у справі Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland [GC], no. 26374/18, 1 грудня 2020 року.

Висновки: Суд установив, що мало місце явне порушення національного законодавства, що негативно вплинуло на основоположні правила призначення суддів до Дисциплінарної палати Верховного суду. Це сталося тому, що НРП, як установлено Законом про внесення змін до Закону про НРП від 8 грудня 2017 року, не забезпечувала достатніх гарантій незалежності від законодавчої та виконавчої гілок влади. Далі Суд дійшов висновку, що процедура призначення суддів, на яку неправомірно впливають законодавча та виконавча гілки влади, сама по собі є несумісною з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Зокрема, Закон про внесення змін 2017 року, яким позбавлено судові органи права обирати судових членів НРП, яке вони мали згідно з попереднім законодавством, означає, що законодавча та виконавча гілки влади можуть прямо чи побічно втручатись у процес призначення суддів.

Недоліки процесу призначення скомпрометували законність Дисциплінарної палати Верховного суду в тому сенсі, що в результаті початково недосконалої процедури призначень суддів їй не вистачало і продовжувало не вистачати ознак «суду», який є «законним» у розумінні Конвенції.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, принцип незалежності суддів, принцип законного суду, процедура формування складу суддів