Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 липня 2021 року

у справі «KARIMOV ET AUTRES c. AZERBAÏDJAN»

за заявами № 24219/16 та 2 інших

Щодо неврахування судами доводів боржників у справі про застосування до них адміністративного арешту за невиконання судових рішень про повернення боргів за договірними зобов'язаннями

Фабула справи: до заявників у цій справі було застосовано адміністративний арешт за невиконання ними судових рішень, якими їх було зобов’язано сплатити суми боргів приватним кредиторам.

Заявники, посилаючись на статтю 6 Конвенції й статтю 1 Протоколу № 4 до Конвенції, скаржилися на несправедливість провадження, оскільки стягнення були застосовані без урахування їхніх аргументів про фінансову неспроможність повернути ці борги, незважаючи на установлені національним законодавством вимоги

Правове обґрунтування: ця скарга стосувалася несправедливого провадження у справі про адміністративне правопорушення з кримінально-правовими наслідками для цілей статті 6 Конвенції. Суд обмежив свій розгляд провадженнями, що завершились ухваленням остаточних рішень, якими національні суди застосували адміністративні стягнення. У результаті цих рішень заявників було позбавлено свободи в статусі боржників.

Усі сторони національного провадження повинні мати змогу очікувати конкретної і прямої відповіді на свої твердження, що є вирішальними для результату провадження. Крім цього, наведені національними судами підстави ухвалених ними рішень не мають бути автоматичними чи шаблонними.

Національні суди визнали заявників винними за вчинення правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення, і застосували стягнення у вигляді адміністративного арешту. При встановленні вини заявників необхідно було з’ясувати відсутність поважної причини невиконання ними рішень судів, якими їх було зобов’язано повернути борги кредиторам. Наведені боржниками причини виправдання невиконання ними своїх зобов’язань були вирішальними для кваліфікації правопорушення, оскільки вони можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності. Важливе значення має індивідуальна оцінка фінансового становища боржників та їхня добросовісність при невиконанні своїх зобов’язань. Відповідна процедура (кримінальна за своїм характером, хоч і з адміністративними аспектами) вимагала від сторони, яка висувала обвинувачення, довести те, що боржники всупереч їхнім твердженням мали фінансову здатність погасити свій борг.

За цих обставин було чітко зрозуміло те, що висунуті заявниками аргументи в національних судах, зокрема про причину невиконання ними своїх зобов’язань з огляду фінансову неможливість повернути борг, мали важливе значення з точки зору фактичного формулювання закону та вимагали чіткої відповіді й судового з’ясування обґрунтованості наведених заявниками причин. У цьому зв’язку якщо причиною невиконання заявниками своїх зобов’язань була їхня фінансова неспроможність, то це також може порушити питання за статтею 1 Протоколу № 4 до Конвенції, за якою «жодна особа не може бути позбавлена волі лише з підстави неможливості виконати договірне зобов’язання».

Висновки: національні суди не намагалися з’ясувати, чи були вагомі причини невиконання зобов’язань й не розглядали цього аргументу, незважаючи на вимогу про це з боку заявників під час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій. Таке нез’ясування національними судами причини невиконання здавалося ще більше суперечливим у тому, що в рішеннях про застосування стягнень самі ж суди посилалися на нестабільне фінансове становище заявників без висловлення будь-яких сумнівів у фактологічній достовірності фінансових труднощів, які перешкоджали поверненню боргу.

Відповідно, ключовий аргумент, покладений в основу справи й висунутий заявниками, який був вирішальним для результату провадження, не отримав конкретної та чіткої відповіді, а тому національні суди не дотримали свого зобов’язання за статтею 6 Конвенції з надання обґрунтування.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, змагальність сторін процесу, порушення договірного зобов'язання, оцінка майнового стану боржників, вимоги до судових рішень