Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 31 серпня 2021 року

у справі «KARRAR c. BELGIQUE»

за заявою № 61344/16

Щодо об'єктивно обгрунтованих сумнівів в упередженості голови суду присяжних до обвинуваченого

Фабула справи: заявник скаржився на упередженість голови суду присяжних (the Assize Court), зокрема у зв’язку із зустріччю з матір’ю дітей за тиждень до судового розгляду.

У грудні 2015 року заявника засудили до довічного позбавлення волі за вбивство своїх двох дітей 2 серпня 2013 року.

В березні 2016 року від матері дітей, яка брала участь у провадженні як цивільна сторона, заявник дізнався, що голова суду присяжних (the Assize Court) упродовж тижня перед початком судового розгляду проявив ініціативу та зв’язався з нею телефоном для організації неформального візиту до її будинку і під час цієї зустрічі висловив свої співчуття.

У квітні 2016 року заявник подав до Касаційного суду позов до голови суду присяжних (the Assize Court) про відшкодування шкоди. У своїх письмових поясненнях голова суду присяжних зазначив, що засідання, на яких він головував, як правило, передбачали відвідування місця злочину для того, щоб отримати більш чітке уявлення про планування приміщень. Заявник, визнавши, що поводився ввічливо з матір’ю, як це було доречно за таких сумних обставин, і побажав їй «удачі на суді», заперечив, що виявив до неї будь-яку симпатію або емпатію.

У червні 2016 року Касаційний суд відхилив позов про відшкодування шкоди.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ у цій справі зауважив, що голова суду присяжних (the Assize Court) взяв на себе обов’язок зв’язатися з матір’ю дітей телефоном і відвідав її вдома до початку судового розгляду. ЄСПЛ відзначив, що візит відбувся без повідомлення про таку ініціативу заявника або його захисника і без будь-яких інших осіб. За відсутності будь-яких свідків Касаційному суду були надані різні варіанти тлумачення характеру обговорень у ході візиту. Суддя сказав, що він лише виявив увічливість до матері жертв і побажав їй «удачі» під час судового розгляду, тоді як заявник указував, що голова висловлював «співчуття».

ЄСПЛ погодився з тим, що простий вияв ввічливості або співчуття цивільній стороні не може розглядатися як прояв упередженості до обвинуваченого, а навпаки – може розглядатися як прояв людського обличчя правосуддя. ЄСПЛ зазначив, що лише на основі цього він не може дійти висновку про відсутність суб’єктивної неупередженості. Однак Суд зауважив, що, оскільки візит був організований головою суду в односторонньому порядку і відбувся за відсутності будь-кого, голова суду ризикував бути підданим критиці за свої дії. Відповідно, хоча й не було продемонстровано того, що голова суду присяжних (the Assize Court) виходив з упередженого уявлення про винність заявника у вчиненні правопорушення, за яке він постав перед судом присяжних, поведінка судді, яка, як описав Касаційний суд, була «відкрита для критики», могла б об’єктивно викликати побоювання про відсутність неупередженості, поставивши під сумнів його об’єктивну неупередженість.

ЄСПЛ відзначив, що згідно з бельгійським законодавством присяжні засідають у кількості 12 осіб, обраних жеребкуванням. На час подій у справі присяжні самостійно розглядали питання винуватості. Трьох професійних суддів, які входили до складу суду (голови та двох інших суддів), просили не голосувати щодо винуватості, лише якщо обвинувальний вирок не був ухвалений більшістю від 7 до 5 голосів. У всіх випадках від професійних суддів вимагалося викладення ключових причин рішення присяжних. У разі необхідності присяжні і суд спільно вирішували питання про покарання. Провадження в Суді присяжних було усним та змагальним. Роль голови, який керував обговореннями, полягала, зокрема, у зверненні до присяжних із проханням скласти присягу, надання їм загальних вказівок при виконанні ними своїх обов’язків та вжиття всіх заходів для встановлення істини.

Висновки: ЄСПЛ у цій справі вказав, що згідно із чинними на час судового розгляду нормами присяжні самостійно обговорювали питання щодо винуватості заявника. Однак Суд дійшов висновку, що роль голови у провадженні щодо заявника не варто недооцінювати. Разом із двома іншими суддями та присяжними голова спочатку брав участь у складанні рішення, яким обґрунтовано вирок присяжних, і далі – в обговоренні та проголошенні вироку. Крім того, він користувався значною дискрецією в забезпеченні того, щоб провадження в Суді присяжних було організовано таким чином, щоб установити істину. Установлений Касаційним судом факт того, що ставлення голови присяжних (the Assize Court) «хоча й відкрите для критики», проте не було злочинним наміром або недбалістю, що є підставою для присудження відшкодування шкоди, не був вирішальним для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції. ЄСПЛ установив, що поведінка голови Суду присяжних могла принаймні викликати об’єктивно обґрунтовані сумніви в його неупередженості, тим самим поставивши під сумнів неупередженість самого Суду присяжних (the Assize Court) у розгляді кримінального обвинувачення щодо заявника.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (с. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, вимоги до суду присяжних, порушення засад кримінального провадження